НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РОБОТА

Відділ освіти виконкому

Новороздільської міської ради

Новороздільська загальноосвітня школа I-II ступенів №2

                   

                            

               

Методичний посібник для вчителів

Історичний турнір як рольова гра

та засіб формування

дослідницьких компетентностей учнів

                                      

Новий Розділ – 2012

Історичний турнір як рольова гра та засіб формування дослідницьких компетентностей учнів: Методичний посібник для вчителів / Авт.-укл. Полякова Н.Г. – Новий Розділ: ЗОШ I-II ст. №2, 2012. –  ? ст.

Методичний посібник ознайомить вчителів історії з методикою тренінгу команди юних істориків доля участі у II та III турах Всеукраїнського турніру юних істориків.

Сподіваюся, мій досвід роботи допоможе вчителям підвищити інтерес учнів до предмету, сприятиме розвитку їх критичного мислення та навичок паритетної дискусії

Рекомендовано до друку засіданням методичної ради міського відділу освіти протокол №3 від 30.01.2012

Автор-укладач:

 Полякова Неля Григорівна – вчитель історії Новороздільської ЗОШ I-II ст. №2

                                                   Кваліфікаційна категорія: вища

                                                   Педегогічне звання: вчитель-методист

Зміст

Передмова…………………………………………………………………………….........................

1. Формування  дослідницьких компетентностей учнів у позакласній роботі з історії.

Роль турнірів…………………………………………………………………………………..

2. Наукова база. Положення Всеукраїнського турніру юних істориків……………………..

3. Зразки завдань ТЮІ попередніх років………………………………………………………….

4. Особливості та етапи загальної підготовки команди до турніру, алгоритми проведення турнірних дебатів.

5. Зразки доповідей, опонування та рецензій учнів команди м.Новий Розділ на Всеукраїнських турнірах юних істориків попередніх років.

6. Відгуки та поради про історичний турнір колишніх учасників, студентів Вузів.

7. Результативність турнірної підготовки команд  на обласному та республіканських етапах ТЮІ ( 2004 - 20012 рр.)

Висновки

Література

Передмова

   Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції в розвитку освіти  – з’явилася загальна потреба суспільства у творчих,  діяльних, обдарованих, інтелектуально, творчо і духовно розвинених громадянах.

   Кожна дитина по-своєму неповторна. Скільки дітей – стільки й здібностей, які залежать від психологічних, фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім’ї та школи. Тому перед педагогами стоїть завдання по вдосконаленню навчально-виховного процесу, залученню до активної роботи не лише обдарованих дітей, але й усіх інших, аби дати їм ґрунтовні й міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук за допомогою учнівських олімпіад з базових і спеціальних дисциплін, турнірів, конкурсів-захисту науково-дослідницьких робіт, різноманітних предметних конкурсів, таких як «Лелека», «Кришталева сова» тощо.

    Організацію дослідницької діяльності учнів я розглядаю як освітню технологію, що     відповідає сучасним принципам розвиваючого навчання, адже вона сприяє розвитку наукового мислення учнів та формуванню соціального досвіду в праці та спілкуванні.

    Дослідження  аналізу української  освітньої  політики   показують, що однією з основних  вимог  до  сучасної  школи  є  реалізація  компетентнісного  підходу.  Це означає  перехід  від  простого  володіння фактами та сприйняття історичної інформації лише як  предмету  запам’ятовування  до  школи мислення, активної діяльності та розвитку творчих здібностей. Тому організація навчального процесу має бути спрямована  на  вирішення  таких  взаємопов’язаних  завдань:  розвиток  в  учнів  самостійності пізнання  та  застосування результатів їх власної науково-пошукової роботи  у теоретизуванні та  практичній  діяльності.

    Проте такий підхід до урочної та позаурочної самостійної роботи спонукає вчителя до впровадження нових форм роботи, що спрямовані на формування ключових компетентностей у учнів. На  думку  російського  науковця  Ірини  Зимньої, можна  виділити  наступні групи компетентностей: 

* ті, що  стосуються  самого  себе  як  особистості та суб’єкта життєдіяльності;

      * ті,  що  стосуються  взаємодії  людини  з  іншими  людьми;

      * ті,  що  стосуються  діяльності  людини,  які  проявляються  у  всіх  її  типах  і  формах.

 Я вважаю  турнір  однією  з  тих  форм  роботи,  що  дозволяє  формувати  всі  вищезазначені компетентності. Тому в даній розробці йтиметься саме про неї, оскільки ця форма роботи відносно нова і не є масовою.

Крім того, в  існуючій  методичній  літературі поки що  немає  комплексних рекомендацій  щодо  підготовки команд  до  турнірів, тому вчителі  працюють  з  дітьми методом  проб  і  помилок 

  Щоб певним чином заповнити означений  вакуум, пропоную результати власних напрацювань з даної проблеми. 

1. Формування  дослідницьких компетентностей учнів у позакласній роботі з історії. Роль турнірів.

   Вивчення суспільствознавчих наук, зокрема  історії, створює широкі можливості для формування дослідницьких компетентностей школярів. На мою думку, поняття «дослідницькі компетентності» охоплює не лише відповідні знання та елементарні дослідницькі уміння, але й мотиваційний та поведінковий компоненти – внутрішню потребу школяра у дослідницькій діяльності.

   Певний рівень дослідницьких компетентностей формується в процесі урочної роботи за умови використання учителем різних видів дослідницьких завдань, проведення практичних та проектних робіт. Для досягнення успішного результату саме на уроках повинна розвинутися зацікавленість учнів як навчальним предметом, так і дослідницькою діяльністю.

   Проте досягти високого рівня дослідницьких компетентностей учень зможе лише за умови активної позакласної роботи з предмету. Основними традиційними напрямками такої роботи є підготовка до предметних олімпіад, конкурсів, турнірів юних істориків та  безпосередньо науково-дослідницька робота учнів під керівництвом учителя. До такої роботи залучаються учні 8-11 класів.

     Важливо, що починаючи з 9 класу, учні при вивченні кожної теми набувають теоретичних знань і  виконують проектну роботу  - вирішують проблемні питання, у яких використовують  додаткові матеріали, різноманітну наукову літературу та історичні джерела.

   У нашій школі старшокласники  залучаються до написання наукових робіт. Теми досліджень обираються відповідно інтересів кожної дитини.

   При викладанні історії склався такий план організації наукового дослідження:

   1. Вибір теми.

   2. Попереднє вивчення теми дослідження (практичне і теоретичне).

   3. Добір літератури з даної проблеми та робота з історичними джерелами.

   4. Визначення мети та завдання дослідження.

   6. Обробка матеріалів та їх обговорення.

   7. Написання наукової роботи.

   8. Виготовлення презентацій, підготовка до захисту робіт.

   Завдання вчителя  – організувати творчий процес, розвивати дослідницький потенціал, ознайомити з правилами виконання і написання наукових робіт. Головне, що ще у шкільні роки діти навчаються ретельно проводити дослідження, оволодівають складними методами обробки історичних матеріалів, навчаються робити історіографічний аналіз і переконуються, що справжня наука не може бути надуманою, а історичні матеріали завжди опираються на дійсно доведені факти.

   Хотілося б , щоб для створення наукової атмосфери учні могли обмінюватися досвідом роботи, публікувати результати досліджень, і у свою чергу,через пресу чи спеціальні видання знайомитися з діяльністю інших юних дослідників. Безперечно, дібрані та узагальнені матеріали мали б успіх серед вчителів та учнів. Це шлях до створення кращих можливостей для самореалізації обдарованих дітей, формування атмосфери наукового спілкування.

   Тому завдання учителя полягає ще й у психологічній підготовці юних науковців. Необхідно навчити їх боротися із труднощами, знаходити успіх у самому процесі дослідження, у власних відкриттях; слід надати учням можливість виступити з повідомленнями на шкільних конференціях, спонукати до участі у проведенні нестандартних уроків у різних класах школи, показати важливість дитячої наукової творчості.

   Турніри юних істориків – відносно нова форма позакласної роботи, що істотно відрізняється від інших. Учасники турнірів вирізняються серед інших не тільки високим рівнем загальної ерудиції та сумою знань з предмета, а й вмінням застосовувати ці знання для рішення конкретних нестандартних завдань, вмінням вести наукову дискусію  і аргументовано відстоювати свою точку зору.

  На відміну від традиційних олімпіад, які є індивідуальними змаганнями школярів, у турнірі беруть участь колективи старшокласників. Це жива творчість, робота цілого колективу, де у кожного є своє конкретне завдання, визначене інтересами спільної справи і реальними можливостями окремого учня. Так учні набувають навичок колективної праці та закладають основу для подальших наукових пошуків.

   Завдання, які пропонуються на турнір подібні до тих, які постають перед вченими, котрі займаються історичними проблемами. Їх вирішення потребує проведення самостійних наукових досліджень. Учасники турніру повинні аргументувати свою точку зору, розглянувши історіографічний аналіз наукових праць, та робити власних висновок з тієї чи іншої проблеми.

   Перед учнями постає завдання, яке необхідно вирішити в якості доповідача, опонента чи рецензента. В загальній полеміці відстоювати, показати поглиблену усвідомленість та переконати присутніх в правильності своєї думки.

   

2. Наукова база. Положення Всеукраїнського турніру юних істориків

   Турнір юних істориків проводиться відповідно до «Положення про Всеукраїнські учнівські олімпіади з базових і спеціальних дисциплін, турніри конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт та конкурси фахової майстерності», затвердженого наказом Міністерства освіти України №305 від 18 березня 1998 р. Правила ТЮІ розробляються і затверджуються Організаційним комітетом (ОК) і можуть змінюватися тільки ним.

   Турнір юних істориків (ТЮІ) – це змагання між командами школярів старших класів, які уміють на високому науковому рівні викласти та обґрунтувати свою позицію з приводу тієї чи іншої історичної події, наукової роботи, даних архівного документа і довести її в наукових дискусіях – історичних раундах.

1. Завдання ТЮІ

Завдання для заключного етапу складаються Організаційними комітетом і розсилаються не пізніше жовтня. Ці завдання можуть бути запропоновані для проведення шкільних, районних, міських та обласних турнірів. Завдання     фінального туру повідомляються під час проведення заключного етапу Турніру.

2. Організаційний комітет ТЮІ

До Організаційного комітету ТЮІ входять представники Міністерства освіти і науки України, Науково-методичного центру середньої освіти Міністерства освіти і науки України, голова журі, заступники голови журі, експерт-консультант.

3. Учасники Турніру

1)      Представництво команд

У Всеукраїнському турнірі юних істориків можуть брати участь учні старших класів загальноосвітніх та спеціалізованих шків, учні I-II курсів професійно-технічних училищ. Школярі у складі команд від Автономної Республіки Крим, областей України, міст Києва і Севастополя, які бажають взяти участь у фінальному етапі змагань, після проведення I етапу Турніру подають заявки до ОК Турніру, який приймає рішення про запрошення команди на змагання.

2)      Склад команди

У ТЮІ можуть брати участь команди у складі чотирьох-п’яти учнів старших класів. Не дозволяється брати участь у Турнірі студентам вищих навчальних закладів. Протягом проведення фінального етапу Турніру забороняється змінювати персональних склад команди. Кожну команду очолює капітан, який є офіційним її представником. Капітану надається право під час історичного раунду розподіляти обов’язки між членами команди.

3)      Керівник команди

Команду учасників ТЮІ супроводжує один керівник, який відповідає за життя та здоров’я учнів, надає необхідну науково-методичну і морально-психологічну підтримку та допомогу.

4. Склад журі

Журі Турніру формується Організаційним комітетом. До роботи у складі журі запрошуються вчені, викладачі та студенти вищих навчальних закладів, методисти і вчителі з різних регіонів України. Перед початком кожної гри склад журі оголошується членам команд та гостям Турніру.

5. Регламент Турніру

І етап ТЮІ проводиться між командами школярів на регіональному, обласному або міському рівнях.

  Заключний етап Всеукраїнського турніру юних істориків проводиться в термін, визначений Організаційним комітетом (березень – квітень), протягом 5-6 днів. Команди беруть участь у наукових дискусіях – історичних раундах:

1)      Три відбіркових історичних раунди;

2)      Півфінальний історичний раунд;

3)      Фінальний історичний раунд.

6. Правила проведення історичного раунду

Перед початком змагань представляються команди, які беруть участь у відповідному раунді, та проводиться жеребкування для визначення нумерації команд. В історичному раунді беруть участь 3, 2 або 4 команди, залежно  від загального числа команд. Історичний раунд проводиться в три (або чотири) дії. У кожній із цих дій команда виступає в одній із трьох (чотирьох) ролей: Доповідач, Опонент, Рецензент, Спостерігач.

Дії проводяться відповідно до поданої схеми…

Трикомандний раунд				Чотирикомандий раунд
Дія				Дія
Команда	I	II	III	Команда	I	II	III		IV
1	Д	Р	О	1	Д	С	Р		О
2	О	Д	Р	2	О	Д	С		Р
3	Р	О	Д	3	Р	О	Д		С
				4	С	Р	О	Д

  Під час змагань гравці не мають права спілкуватися або консультуватися ні з ким, крім членів журі. Кожний член команди під час одного раунду має право виступати Доповідачем, Опонентом або Рецензентом не більше одного разу.

7. Регламент історичного раунду

1)      Опонент викликає Доповідача на завдання (1 хв.).

2)      Доповідач приймає чи відхиляє виклик (1 хв.).

3)      Підготовка до доповіді (2 хв.).

4)      Доповідь (7 хв.).

5)      Запитання Опонента до Доповідача і його відповіді (2 хв.).

6)      Підготовка до опонування (2 хв.).

7)      Опонування (5 хв.).

8)      Запитання Рецензента до Доповідача та Опонента, їхні відповіді (3 хв.).

9)      Підготовка до рецензування (2 хв.).

10)  Рецензування відповідей Доповідача й Опонента (3 хв.).

11)  Заключне слово Рецензента, Опонента, Доповідача (загальна полеміка (5 хв.).

12)  Запитання журі (2 хв.).

13)  Виставлення оцінок (2 хв.).

14)  Слово журі (3 хв.).

8. Виступ команд під час історичного раунду

  Доповідач (один або два члени команди на рівних правах) викладає суть розв’язання завдання, акцентуючи увагу на наукових підходах в історії до того чи іншого факту, події. Під час свого виступу Доповідач має право використовувати раніше підготовлені малюнки, схеми, карти, слайди, фотографії. Має право не відповідати на запитання Опонента до початку обговорення доповіді, не відповідати на запитання, на які вже була дана відповідь, якщо питання некоректні або виходять за рамки наукової дискусії з даного питання.

   Опонент (один або два члени команди) висловлює критичні зауваження щодо доповіді, вказує на її позитивні сторони, виявляє недоліки та помилки у висвітленні заданої проблеми. Він повинен формулювати свої запитання у ввічливій, коректній формі, повторювати й уточнювати свої запитання на прохання Доповідача та журі. Під час полеміки обговорюється висвітлення завдання Доповідачем. У відбіркових історичних раундах Опонент не має права висвітлювати своє розв’язання завдання, але може вказати на недоліки у доповіді, спираючись на матеріал, який він використовував для розв’язання цього завдання. У півфінальному та фінальному історичних раундах Опонент виступає як співдоповідач.

   Рецензент (один член команди) коротко оцінює виступи Доповідача й Опонента.

   Спостерігач бере участь у загальній дискусії. Питання, які ставить інша сторона, повинні бути уточнюючими і стосуватися тільки доповіді, яка була заслухана. Запитання може ставити будь-який член відповідної команди. Відповідає на запитання Доповідач або член його команди (з дозволу ведучого).

   Обмеження кількості виступів

   Кожний учасник команди під час одного історичного раунду може виступати не більше одного разу.

   Уточнюючі запитання і відповіді на них, а також участь у полеміці виступами не вважаються.

   Основним завданням Ведучого є створення умов для нормального проведення історичних раундів.

   Обов’язки ведучого

·         Стежити за дотриманням регламенту.

·         Створювати умови для нормальної роботи журі (стежити за поведінкою команд, зачитувати умови завдань, оцінки журі).

·         Стежити за характером питань, які ставляться, запобігати їх повторенню.

·         Стежити за дискусією і припиняти її в разі не конструктивності.

·         Стежити за характером запитань журі – вони повинні мати тільки уточнюючий зміст.

·         Визначати спосіб початкового розподілу ролей (жеребкування, конкурс капітанів та ін.).

·         Стежити за тим, щоб поряд із командами не було нікого з осіб, які не є членами команди.  

Ведучий має право:

·         Зупиняти учасника, який порушив регламент ТЮІ;

·         Знімати запитання, які повторюються;

·         Усунути команду від участі в раунді, якщо вона регулярно порушує правила Турніру або своєю поведінкою заважає нормальному проведенню гри (за згодою журі);

·         У разі необхідності надавати учасникам додатковий час (не більше 1 хв.);

·         Надавати слово керівникам команди або глядачам (тільки після виставлення оцінок).

Ведучий не має права:

·         Порушувати регламент;

·         Зупиняти учасників до закінчення часу, наданого для виступу;

·         Коментувати виступи та висловлювати свою думку;

·         Порушувати правила ТЮІ;

·         Ставити навідні питання.

Оцінювання виступу команд

  Після кожної дії журі виставляє командам оцінки з урахуванням усіх виступів членів команди: доповідь, опонування, рецензування, запитання та відповіді, участь у полеміці. Далі оцінки переводяться у бали з відповідними коефіцієнтами для Доповідача, Опонента, Рецензента за такою схемою.

Оцінка	5+	5	5-	4+	4	4-	3+	3	3-
Бали	53	50	47	43	40	37	33	30	27

Коефіцієнти

	Доповідач	Опонент	Рецензент
Коефіцієнт	3,0 або менше	2,0 або 2,2	1,0

Якщо в журі 5 або 6 осіб, то під час підрахування балів відкидається одна нижча оцінка; якщо в журі понад 6 чоловік, то відкидається одна вища й одна нижча оцінки.

 Залікові параметри історичного раунду

Для команди в історичному раунді:

SP – сума балів, яка дорівнює сумі арифметично усереднених залікових балів, помножених на відповідний коефіцієнт, округлений до 1;

SPj  – сума балів команди, яка посіла місце j в цьому раунді;

Rj – рейтинг команди, що посіла місце j, який визначається за таблицею порівняння місця j, суми балів SPj і різниці між SP лідера і SPj команди.

 Це правило визначення R використовується в усіх раундах.

TSP – загальна сума балів, яка дорівнює сумі SPj.

TR – загальний рейтинг – сума рейтингів команди в усіх раундах.

	Місце команди в історичному раунді
	1	2	2	3,4	3,4
		SP1– SPj<7	SP1– SPj<6	SP2– SPj<7	SP2– SPj<6
SPj >289	5	4	4	4	3
290> SPj>239	4	4	3	3	2
240> SPj>189	3	3	2	2	1
190> SPj	2	2	1	1	0

9. Відбіркові історичні раунди

Під час відбіркових раундів будь-які дві команди не можуть зустрічатися більше одного разу. Порядкові номери команд визначаються жеребкуванням перед початком відбіркових раундів.

   Завдання, представлені в рамках одного історичного раунду, мають бути різноманітними за періодикою, історичними подіями та фактами.

   Опонент може викликати Доповідача на будь-яке завдання, крім того, яке:

·         Виключене Оргкомітетом;

·         Повідомлене Доповідачем раніше;

·         Повідомлене Опонентом раніше;

·         Оголошене Доповідачем як «вічна відмова».

Під час історичного раунду Доповідач може двічі відхиляти виклик без штрафних санкцій. Кожна наступна відмова зменшує коефіцієнт Доповідача на 0,2. Доповідач має право під час відбіркових змагань одне із завдань оголосити як «вічну відмову».

Півфінальний раунд

За рішенням журі шість або дев’ять команд, які отримали найвищий рейтинг (TR ) у відбіркових боях, беруть участь у півфіналі. Команди, що посідають 7-8-ме (або 10-12-те) місця, можуть брати участь у півфіналі, якщо їзні рейтинги дорівнюють рейтингу команди, яка посідає 6-те (або 9-те) місце, і якщо сума балів відрізняється не більш, ніж на 6 балів від суми балів команди, яка посіла 6 (або9) місце. Ролі розподіляються між командами за результатами конкурсу капітанів або жеребкування.

Фінальний раунд

Якщо півфінал складався з трьох груп, переможцями півфіналу стають три команди, які протягом півфіналу набрали найбільшу кількість балів у своїх групах. Переможці півфіналу беруть участь у фіналі.

Якщо півфінал складався із двох груп, переможці півфіналу беруть участь у фіналі. Третій фіналіст визначається найвищою сумою балів серед команд, які посіли другі місця в півфіналі, за умови, що різниця балів між ними більша шести. Інакше у фіналі братимуть участь чотири команди.

10.  Переможці Турніру

Півфіналісти забезпечують собі третє місце. Учасники фіналу забезпечують собі друге місце і змагаються за перше.При визначенні загальнох кількості команд-переможців їх число не повинне перевищувати 50% від загальної кількості команд – учасниць фінального етапу турніру.

11.  Апеляція

У разі, якщо команда не задоволена одним із наступних пунктів:

а) результатами раунду;

б) роботою ведучого;

в) роботою журі,

вона має право подати апеляцію до журі ТЮІ. Апеляція подається журі ТЮІ капітаном команди (і тільки ним) протягом години після раунду. Апеляція повинна містити:

а) виклад факту порушення;

б) посилання на ті пункти даних правил, які було порушено;

в) посилання на те, що інша команда (або команди) теж відзначила факт порушення (можливе посилання на ведучого).

Рішення про розгляд апеляції приймають експерт-консультант і представник ОК, відповідальний за дотримання вимог «Положення про Всеукраїнські учнівські олімпіади з базових дисциплін, турніри, конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт та конкурси фахової майстерності». Якщо прийнято рішення про розгляд апеляції, то її зміст має бути розглянутий журі або ОК ТЮІ. Претензії не будуть задоволені, якщо:

а) порушення не виходить за межі даних правил;

б) журі та інші учасники раунду не виявили порушення;

в) наявність або відсутність факту порушення жодним чином не змінює результатів бою.

У випадку справедливості апеляції спосіб її задоволення буде вироблений ОК та журі ТЮІ на спільному засіданні. 

3. Зразки завдань ТЮІ попередніх років

Завдання VI Всеукраїнського турніру юних істориків (2004 р.)

  1. У   пошуках   "злотого   руна":   колонізаційна    історія Причорномор'я.

  2. Київська Русь: федерація, князівство чи імперія?

  3. Гетьманщина  після  Переяславської Ради 1654 року:  втрата суверенітету чи новий етап державотворення?

  4. Гендерний фактор у  політичній  історії:  Єлизавета  проти  Марії Стюарт.

  5. Європейський Ренесанс: відродження культури чи суспільства в цілому?

  6. Таємниці та хитросплетіння папської дипломатії на  Україні в XVI-XVII ст.

  7. Вплив  етнічного  фактора  на  розвиток  Півдня  України у XV-XIX ст.

  8. Історичний феномен державного та етнополітичного  дуалізму та його особливості.

  9. "Велика   депресія"   (1929-1933   рр.)  та  її  політичні наслідки.

 10. "Розстріляне  відродження":  суто  національне  явище  чи загальна риса тоталітарної доби?

 11. Початок війни для українців: 1939 рік чи 1941 рік?

 12. Німецьке "економічне диво": шокова терапія чи терапія без шоку?

 13. Дисидентський рух проти "радянського Левіафана": перемога чи поразка?

 14. Історичні особистості:  В.Щербицький та П.Шелест - нові і старі погляди сучасника.

 15. Кавказ,  Балкани,  Близький  Схід:   локальні   конфлікти сучасного світу чи історична традиція регіону?

Завдання  IX  Всеукраїнського турніру юних істориків (2007р.)

1. Візантія та Київська Русь: проблема спадкоємності.

2. У пошуках Святого Грааля: таємничі стежки тамплієрів.  3. Західноєвропейська    історія    в    гендерному   вимірі: від середньовіччя до новітнього часу.

4. Єгипет     як     арена     європейського     протистояння (XVIII  -  XX ст.).

5. Австро-Угорщина   у  II  пол.  XIX  ст.:  "тюрма  народів" чи "тріумф демократії"?

6. Українська революція:  1914-1923 рр.  чи 1917-1920  рр.  - питання хронологічних меж.

7. "Нас   тут   триста,   як  скло,  за  Вітчизну  лягло...": ідея жертовності в ім'я Батьківщини.

8. Тоталітарна  держава  та  церква  у  20   -   30-х   роках XX століття.

9. Японський  фактор  у  радянській  і  світовій  політиці  у переддень та на початку II Світової війни.

10. Модернізація  європейського  та  азіатського   суспільств II пол. XX століття у дзеркалі порівняльного аналізу.

11. Леонід Брежнєв: портрет на тлі епох.

12. Від  "Титаніка"  до  Чорнобиля:  техногенні  катастрофи в історичному вимірі.

13. "Країна  виняткової  долі":  Швейцарія   в   європейській історії.

14. Аугусто Піночет: військовий злочинець чи рятівник нації?

15. Земельне   питання   в   Україні:   від   П.Столипіна  до сучасності.

16. Геополітичний  фактор  у  зовнішній  політиці  США:   від доктрини Монро до сьогодення.

Завдання  ХІІ Всеукраїнського турніру юних істориків (2010р.)

1. Трипілля: цивілізація чи культура?

2. Культура давньоруського народу: самобутнє явище чи симбіоз культурних елементів Візантії, Хазарії і Скандинавії?

3. Гуни: європейці чи азійці?

4. Візантійська імперія: спадкоємець Риму чи держави Олександра Македонського?

5. Велике князівство Литовське: держава литовців, литвинів чи русинів?

6. Геополітична шахівниця другої половини XVII ст.: український вибір.

7. «Пробудження націй»: феномен XIX століття чи незалежний від часу етап розвитку народів світу?

8. Європейські колоніальні впливи в Африці XIX ст.: «цивілізаційна травма» чи «нові горизонти» еволюції?

9. Тріумф і трагедія Наполеона Бонапарта.

10. Отто фон Бісмарк: від політики «залізом і кров'ю» до політики «континентальних союзів» і колоніальних загарбань.

11. Пам'ять долини нарцисів: «велич і трагедія» Карпатської України.

12. УПА і Третій рейх: співпраця чи протистояння?

13. Східна Європа у 1944 -1945 рр.: визволення чи окупація?

14. Молодіжні організації доби тоталітаризму: виховання «покоління героїв» чи підготовка «гвинтиків для державної машини»?

15. Цивілізаційний вимір Індії та Китаю: порівняльний аналіз.

Завдання XІІІ Всеукраїнського турніру юних істориків (2011 р.)

1. Слов’янська єдність: міф чи реальність?

2. Національні символи українців: спадок сивої давнини чи продукт модерної доби?

3. Святослав Хоробрий: великий політик чи великий авантюрник?

4. Японія: тінь китайської цивілізації чи самобутня культура?

5. Уніатство в Україні: компроміс еліт чи "зрада" духовенства?

6. Українські козаки: соціальний стан, етнос чи стиль життя?

7. Ідея спадкової монархії: від Гетьманщини Хмельницького до  Кирила Розумовського.

8. Вестфальська система: фундамент релігійного миру чи "консервація"  протистояння ?

9. Освічений абсолютизм  Катерини ІІ: данина моді чи ідеологія реформ?

10. "Залюднення по-імперському": західна колонізація XIX століття.

11. Декабристський рух і масонство в Україні: демократи чи реакціонери?

12. Українська  революція 1917–1920 рр.:  національна чи соціальна?

13. Німеччина в 1933–1939 рр.: доба соціального миру чи соціального міфу?

14. "Відлига" М. Хрущова і перебудова М. Горбачова: спільне і відмінне.

15. Кінець ХХ століття: загальна криза культури чи її нова якість?

Завдання Всеукраїнського турніру юних істориків (2012р.)

1. Завоювання Олександра Македонського: демократія проти деспотії чи варварство проти цивілізації?

2. Тевтонський орден у політиці Галицько-Волинського князівства: союзна угода чи політична кон'юнктура?

3. Культура Великого князівства Литовського: руський спадок, польська тінь чи місцевий феномен?

4. Великі географічні відкриття: нові можливості для Європи чи нові конфлікти?

5. Іван Грозний: тиран чи творець держави ?

6. Ренесанс: повернення до античності чи пошук нової реальності?

7. Падіння Наполеона Бонапарта: фатальна неминучість чи прикра випадковість?

8. Боротьба за незалежність іспанських колоній в Південній Америці: креольський сепаратизм чи пробудження індіанських народів?

9. "Українська ідея" у Галичині в середині XIX століття: "оригінальний рецепт" українського населення чи наслідки революційних подій у Європі?

10. Версальська угода: "мир" чи "перемир’я"?

11. Проект "Україна" гетьмана Павла Скоропадського: міфологізація образу чи актуалізація його діяльності?

12. Закордонні походи Радянської Армії 1944-1945 рр.: визволення чи насадження радянської моделі режиму?

13. Потсдамський трибунал: торжество права чи юридичне насильство?

14. "Схід" і "Захід" на межі ХХ - ХХІ століття: протистояння чи співпраця?

15. Україна – Польща в ХХ столітті: трудне братерство.

 

4. Особливості та етапи загальної підготовки команди до турніру, алгоритми проведення турнірних дебатів

   Спробуємо проаналізувати, що спонукає вчителя при його надмірній зайнятості витрачати час ще й на підготовку команди до турніру.  Мотиви можуть бути такими:

-  потреби вчителя в професійній самореалізації;

- потреба в інтелектуальній творчості;

-  пошук шляхів зацікавлення учнів своїм предметом;

- стимул зі сторони учнів.

   Важливо, щоб головними стимулами стали внутрішні мотиви вчителя та бажання учнів. Не тільки вчитель  впливає  на  формування  особистості  учнів,  але  й  учні  значною  мірою  змінюють  учителя. 

   Підготовка  до  турніру  вимагає  такого  рівня  взаємодії,  коли  відбувається  взаємоіндукція «вчитель-учень» у психологічно комфортному середовищі.  Він дає можливість проявитися дітям  з високим рівнем креативності, які в силу багатьох причин залишаються за бортом олімпіад. У турнірній грі є місце тим,  у кого може страждати письмова мова, але розвинене дивергентне мислення, комунікативні здібності і є потреба в колективній інтелектуальній праці.

   На мою думку, до участі в турнірах учнів спонукають такі зовнішні та внутрішні чинники:

-  зацікавленість предметом, потреба у поглибленні знань, розширенні світогляду;

-  потреба у творчому застосуванні знань;

-  потреба у спілкуванні з однодумцями (ровесники з високим рівнем інтелектуальних потреб); 

-  самовираження, самоствердження в очах ровесників і вчителів. 

   Турнір –  це  гра  за  конкретними  правилами,  які  команда  повинна  досконало  знати  і  виконувати. Таким  чином,  відповідно  до індивідуальних можливостей учнів відбувається розподіл ролей доповідача, опонента та рецензента. Важливо,  що  команда  в  процесі  підготовки  стає «єдиним  механізмом»,  де  кожен  учень  відчуває іншого, знає його можливості. 

   Керівнику потрібно  допомогти  учасникам детально  розібратися  в  особливостях  кожної  ролі.  Відповідно  до  правил, доповідач викладає суть розв’язання задачі, звертаючи увагу слухачів на основні ідеї та висновки. Доповідь має бути чітка, конкретна, лаконічна, представлене рішення повинно бути аргументованим.  Усвідомити  суть  ролі  опонента  та  рецензента  учням  значно  складніше,  ніж  роль  доповідача.

   Опонент  відмічає  позитивні  та  негативні  моменти  доповіді,  дає  критичні  зауваження, задає запитання, які характеризують недоліки і помилки. Слід  пам’ятати,  що  виступ  опонента  не  повинен  зводитись  до  викладу  своєї думки на вирішення проблеми. 

   Рецензент  дає  коротку  оцінку  виступу  доповідача  і  опонента. Роль рецензента є найважчою, оскільки потрібно відмітити як негативні, так і позитивні  сторони  представленої  доповіді  і  опонування,  звернувши  особливу  увагу  на  те,  що  не було  помічено  опонентом.  Необхідно  відмітити  теоретичні  помилки  і  неточності,  якщо  такі   були допущені в ході доповіді, опонування та полеміки. 

    Тому  відповідно  до  індивідуальних  особливостей  в  команді  повинні  бути  добре розподілен психологічні ролі: лідер,  який  вміє мобілізувати  команду  та  приймати  стратегічні  рішення;  мозковий  центр  з  глибокою  теоретичною базою;  психологічний  стабілізатор;  упорядник  ідей;  група  швидкого  реагування,  що  відшукує теоретичні помилки суперника, коректно і швидко формулює запитання. 

  У процесі багаторічної роботи у мене  виробилися певні етапи підготовки до турніру. Спершу вчитель та  учні  знайомляться  із  питаннями,  які  публікуються  у  пресі  або  подаються  на  відповідних  сайті інституту інноваційних технологій, а згодом розпочинається спільна робота вчителя та учнів над пошуками ом розв’язання поставлених турнірних завдань.

   На початковому етапі важливо змотивувати учасників і переконати, що не зважаючи на складність питань, за умови хорошої індивідуальної підготовки кожного та спільної роботи команда впорається з цими труднощами.

   Робота  по  підготовці  до  турніру,  як  і  будь-яке  наукове дослідження,  починається  із  пошуку  джерел інформації. Цей етап роботи я називаю пошуком інформації або «занурення в епоху».  Після попереднього  ознайомлення  з  науковою та навчальною літературою  з окреслених завдань (або  ж  з  її  відсутністю)  необхідно визначити суть кожного питання і головні напрямки відповідей.

    На  другому  етапі  роботи  команди  організовується  мозковий  штурм  для  висування  власної точки зору на поставлене питання  (із забороною  критики).  Проводиться  ретельний  запис  усіх  запропонованих  варіантів  чи  напрямів рішення (працює дивергентне мислення – мислення «вшир»). Результатом є  кілька висунутих гіпотез рішення конкретного завдання.

   Далі  проводиться  аналіз  кожної  ідеї,  їх  детальне  обговорення.  Цей  етап  ми  називаємо «критика»,  оскільки  він  відбувається  у  формі  жвавої  дискусії  з  аргументацією  позитивних  і негативних  сторін  кожної  версії.  Цей  етап  є  чи  не  найважливішим –  він  завершується як формуванням  робочої  гіпотези  для  доповідача,  так  і  аргументацією для  відхилення  інших  думок ( для опонента і рецензента).

   Здавалося  б,  завдання  розв’язане.  Але  доповідь у  такому  вигляді  не  може  бути  успішно представлена  і  захищена  у  турнірному  бою, адже необхідно  провести  глибокий  аналіз  прийнятої  робочої версії крізь  призму  сучасної  наукової  бази.  На  цьому  етапі  працює  конвергентне  мислення -  мислення «вглиб».  Необхідно  опрацювати  багато  інформації,  детально  розібратися  у  теоретичних  основах  даної проблеми.  І  тут  учням  особливо  необхідна  допомога  вчителя, оскільки часто  турнір  вимагає  глибокого опрацювання тих розділів навчального матеріалу, які за програмою ще  не вивчалися.

   В результаті готується чорнова доповідь. На її обговорення запрошуються не тільки  члени  команди,  а  й  всі  зацікавлені  історією.  Корисно,  щоб  на  такі обговорення  потрапляли  люди  різного  фаху,  різного  віку  з  нестандартним  мисленням.  Участь молодших учнів у такому обговоренні  підвищує зацікавленість предметом загалом і турнірами зокрема, а також сприяє формуванню наукового спітовариства у школі і забезпечує наступність поколінь. У кожного з присутніх  свій  погляд  на  представлену  тему,  що  дає  змогу  поглянути  на  проблему  під  різними кутами  зору.  Проблема  атакується  з  усіх  сторін, що дає  можливість  передбачити  питання опонента,  виявляє  слабкі  або  сильні  сторони  у  теоретичних  знаннях  доповідача,  готує  його  до справжнього бою. Важливо фіксувати усі конструктивні запитання, зауваження та поради. Це стане в пригоді  при опонуванні та рецензуванні даного питання.

  Проте іноді доповідь не  витримує такої  атаки.  Тоді  необхідно  відмовитися  від  цього  рішення  і повернутися  на  другий  етап  роботи.  Якщо  ж  доповідь  і  доповідач  вистояли,  то  можна переходити на заключний етап – «шліфування».

   Необхідно  виготовити  наочність –  презентації,  відео сюжети. До цього часто залучаються помічники. Вони ж запрошуються на рольові ігри, які проводяться  для усвідомлення  ролі  опонента  та  рецензента.   Важливо  провести  роботу  над  культурою  виступу  та веденням полеміки. Варто до цього залучити вчителів української мови, випускників, які мають досвід участі в турнірах.

    Завдання можна вважати розв’язаним,  якщо  готовий  до презентації чистовий  варіант доповіді містить наступні складові:

    - актуальність поставленого історичного питання;

    - історіографічний аналіз даної теми або огляд використаної літератури та історичних джерел;

   - визначені основні поняття і терміни;

   - установлені хронологічні рамки;

   - висвітлена особливості відповідного історичного періоду, що стало «тлом» для обговорюваного явища, події чи персоналії;

   - представлені аргументовані докази та аналіз власної точки зору команди;

   - зроблено висновок  щодо поставленного питання ;

   - зібрано нотатки для аргументованого опонування інших розв’язків.

  Як бачимо, підготовка передбачає чимало етапів та особливостей, тому слід  пам’ятати,  що  робота  може  бути  результативною  тільки  за  умови  тісної співпраці вчителя  та  учнів.  До  турніру  готується  команда  і  учитель  у  ній –  теж  член  команди,  який  повинен прислухатися до думок, пропозицій і бажань інших.

    Керівнику  команди  дуже  важливо  налаштувати  дітей  на  те,  що  ціль турнірної  гри  не  у зайнятому місці (всі не можуть бути першими), а в самому процесі роботи, в самозростанні кожного учасника команди.

   Турнір –  це  перш  за  все  високий  рівень  спілкування,  причому  команди спілкуються не лише між собою, а й із журі(науковцями.). Діти бачать перспективу особистісного розвитку, у них формуються  своєрідні  ідеали,  поглиблюється  потреба  у  науковому  пізнанні  і  дослідництві.  А  це  і  є метою  учительської  праці -  внутрішня  мотивація  учня  до  навчання,  його  потреба  у  саморозвитку  і самовдосконаленні. 

Алгоритм підготовки та проведення турнірних дебатів (з досвіду роботи з командами)

  Основні моделі турнірних дебатів – це доповідь, опонування, рецензія та участь у дискусії. Незалежно від проблеми, закладеної у питанні, та залежно від стилю і механізму її розкриття згадані моделі набувають своєї самобутньої структури.

Доповідь

   Доповідь – це представлення проблеми, закладеної у питанні з урахуванням усіх компонентів понятійного апарату проблеми. Часові рамки – до 7 хв.

  Обов’язковими елементами доповіді є: змістова градація-виступ, основна частина та висновки.

У вступі слід віддзеркалити проблему, яка розглядається, дати їй історичну характеристику (Наприклад, «Столітня війна – це…» –  поняття, хронологія, територія, закономірності виникнення, характер перебігу). Основна частина, її фактологічний зміст базується на глибшому, проблемному, аспективному розкритті проблеми, відповідно до її понятійного апарату, зумовленого питанням (Наприклад, «вищенаведені тези характеризують Столітню війну як династичне протистояння, конфлікт титульних династій – Англії та Франції. Чи можна тоді трактувати Столітню війну як фактор «об’єднання Європи» в перспективі? Для цього проаналізуймо безпосередній вплив результатів війни на європейську геополітичну систему… встановлення відповідності між поняттям «об’єднання Європи 2-ї пол.. XV ст., підпорядкування їх адекватному їм поняттю – роз’єднання, об’єднання перерозподіл, біполярна система і т.п).

У висновках доповідач підкреслює висновує ключові елементи своїх міркувань у вступі та основній частині, робить комплексний аналіз сказаного, групує сказаний фактаж відповідно до його суті, подаючи висновки в їх логічній ієрархії… (Наприклад, «таким чином, Столітня війна, з одного боку…, а з іншого –…»)  

Опонування

 Опонування – це співдоповідь, подання іншої концепції розв’язання проблеми, своєрідна відповідь на презентацію доповідача. Перед виступом можуть задаватися питання доповідачу, адже відповіді на них дають змогу опоненту більш адекватно реагувати на позицію доповідача, оскільки розкривають методику та лінію аргументації основної презентації. Раджу задавати питання стосовно тез проблеми, які не прозвучали у доповіді, але присутні у ваших нотатках.

  Структура опонування має бути наступною:

• Критичні зауваги до доповіді:

1.      Позитивні моменти

2.      Негативні моменти

3.      Висновки

   Наприклад: «У доповіді дане питання було висвітлена у достатній/недостатній кількості аспектів. Доповідач, на нашу думку, правильно/хибно визначив роль варварів у перерванні державотворчої традиції Римської імперії, обравши цю тезу опорою для висвітлення проблеми. Вірним був акцент на ідеї експорту варварської державності на терени Римської імперії/ вважаючи. А тез про те, що варвари були гробарями цивілізації і не більше, на нашу думку є недостатньо доведеною…(іде аргументоване заперечення тези). Негативним/позитивним елементом доповіді слід вважати перенасиченість фактажем (чи не висвітлення такого аспекту, як…. з нашої доповіді) / посилання на авторитетних фахівців у історичній  галузі проблеми,  наявність підручних інформаційних матеріалів і т.п. В цілому доповідач зміг/не зміг сформувати послідовну концепцію розв’язання проблеми.

Рецензія

Рецензія – комплексна критика доповідей доповідача та опонента, «доведення до ладу» їх схем та рефлексій; розгляд поставленого завдання відповідно до власного усталеного погляду та на те, наскільки виступи доповідача та опонента із ним сумісні.

  Обов’язкові елементи рецензії:

1.      Проблемно-предметний виклад (наприклад: «доповідач виклав своє бачення проблеми гайдамацького руху, ставши на позицію трактування гайдамаків як національних визволителів, опонент побачив у них соціальних розбійників»).

2.      Структура доповіді (наприклад: «у доповіді доповідача та рецензента можна чітко виділити вступ, основну частину та висновки. Тобто, доповідь можна вважати змістовною та послідовною / чітко змістова градація виділялась лише у доповіді опонента»).

3.      Логіка доповіді та опонування (наприклад: «на нашу думку, опонент зауважив суттєві елементи проблеми, відсутні у доповіді. Уміло сформульовані питання дозволили опоненту краще проаналізувати виступ. Проте основний доповідач помилився у підборі тез та концепцій розгляду проблеми, представивши нам гайдамаків у дещо нетрадиційному для них світлі, не розглянувши соціально-економічного аспекту їх образу. Натомість, опонент, ставлячи акцент на соціально-економічному аспекті, не зауважив, що він стає опорою для зародження національної свідомості, коли представники одного народу, більше чи менше гноблені іншим, відчувають своє національне «я», суть якого іде в розріз із національним «я» народу-гнобителя. (…взагалі слід іти у такому ракурсі: у вступі доповідач правильно зауважив…, із тезою про… у основній частині ми не погоджуємось (апелюйте до доповіді, яку маєте знати напам’ять)…… висновки доповіді … опонент не підкреслив/ підкреслив помилки та успішні моменти виступу …. Із такою тезою опонента …. Ми погоджуємось ….. із такою – ні (аргументація). Доповідач та опонент не звернули уваги на….»)

4.      Підсумок. (наприклад: «отже, доповідь доповідачем була висвітлена достатньо добре, опонент вдало підмітив недоліки доповіді. Основний доповідач, на нашу думку, торкнувся лише кількох аспектів проблеми, натомість опонент, використавши іншу методику розгляду проблеми, краще висвітлив її суть, правильно відзначивши позитивні та негативні сторони доповіді.

Алгоритм підготовки опонування (на що потрібно звернути увагу)

1. Глибина розкриття теми питання:

а) чи висвітлено в доповіді всі пункти питання;

б) чи розглянуті доповідачем усі гіпотези (насамперед, альтернативні);

      2. Наскільки аргументована доповідь (на роботи чи експерименти яких учених покладається виступаючий  у своїй доповіді, якими прикладами підтверджує свої твердження (наскільки вони достовірні)?

      3. Знання термінів та їх правильне застосування.

      4. Логічність доповіді та висновків доповідача (звернути увагу на те, чи не суперечать окремі положення доповіді та висновки один одному (з винятком альтернативних гіпотез, які автор може просто перелічити).

       5. Чи стосуються наведені доповідачем аргументи до окреслюваного питання (чи не відходить він убік при розкритті теми)?

Алгоритм підготовки рецензування

Щодо доповідача

Потрібно дати оцінку:

А) глибини розкриття теми;

Б) аргументованості (приклади та покликання на праці вчених тощо);

В) логічній послідовності та викладу основних положень;

Г) чіткості та логічності висновків, які можна зробити прослухавши доповідь;

Д) правильності застосування термінів;

Е) культурі ведення дискусії та вмінню чітко, аргументовано і коректно давати відповідь опонентові.

 Щодо опонента

Потрібно дати оцінку:

А) чіткості, логіці, лаконічності питань, які опонент поставив доповідачеві;

Б) логічності та послідовності поставлених опонентом питань (адже наукова дискусія ведеться з метою вирішення якоїсь проблеми, доведення чи спростування істинності певної теорії чи думки, а не з метою просто заплутати супротивника);

В) контраргументам, які наводить опонент щодо положень виступу доповідача (наскільки вони науково аргументовані, логічні, підкріплені теоретичними положеннями науковців);

Г) правильному використанню термінів;

Д) умінню опонента коректно вести дискусію.

5.     Зразки доповідей, опонування та рецензій учнів команди м.Новий Розділ на Всеукраїнських турнірах юних істориків попередніх років

Зразок №1

   Добридень, шановна аудиторіє! Команда м.Новий Розділ представляє нашу версію доповіді на тему «Українська революція 1917-1920 рр: національна чи соціальна?».

    Події Української революції 1917 – 1920 рр. справили величезний вплив на подальшу долю України. Специфіка географічного розташування України в центрі Європейського континенту обумовлювали постійний інтерес до неї з боку сусідніх країн. Відсутність досвіду державного управління завадило українському керівництву скористатися конфліктом між Польщею, Радянською Росією, Білим рухом і переломити хід подій на свою користь. У цьому контексті бачимо, що лавірування на протиріччях інших держав, послідовне відстоювання українських національних інтересів було необхідним керівництву і є необхідним нині. Це й робить досвід минулого (як позитивний так і негативний) особливо актуальним.

   Щодо огляду цього питання в історичній науці, то радянська історіографія заперечувала існування Української революції, події даного періоду вони  розглядали як складову частину Великої Жовтневої соціалістичної революції та громадянської війни.

    Проводячи власні дослідження, ми орієнтувалися на думки дослідників незалежної України, переважна більшість яких називають визвольні змагання цього періоду Українською революцією. (Верстюк В. Ф., Пиріг Р. Я., Солдатенко В.Ф та ін.). На противагу їм незначна частина дослідників називають Українською революцією події 1917-початку 1918 рр. Подальші розвиток в Україні вони розглядають під кутом державотворчої діяльності Гетьманату Павла Скоропадського, Директорії та ЗУНР.

          Існує також (доведена Солдатенком у його праці «Українська революція доби Центральної Ради: аналіз досвіду періодизації») гіпотеза про те, що аналіз указаних рухів та їх неоднозначна оцінка в історичній літературі дають всі підстави стверджувати про недоречність і безплідність спроб характеризувати події 1917-1920 рр. одним поняттям. Він каже про неможливість поєднання національної і соціальної ознак при вивченні сутності  Революції, проте ми спробуємо це зробити. І, власне, зараз ми перейдемо до розгляду самого питання, висловлення думки нашої команди з цього приводу і доречних аргументів.

   Почнемо із визначень, поданих у питанні. Згідно зі словником історичних термінів:

    Соціальна революція – гостра форма боротьби, в результаті якої змінюється тип влади, до управління приходять нові політичні сили, встановлюються нові соціально-економічні основи суспільства.

      Національна революція – гостра форма боротьби, метою якої є ліквідація іноземного панування, завоювання національної незалежності, реалізація права нації на самовизначення, створення національної держави, ліквідація експлуатації.

       За цим вважаємо за доцільне дати періодизацію даних подій. Хоча не існує єдиної точки зору серед вчених щодо їхньої типології, ми це зробимо згідно з конкретною працею Павлова Олега Ігоровича «Національно-визвольні та соціальні рухи в Україні: 1917-1920 рр.».

         На першому етапі, який охоплює початковий період діяльності ЦР (березень – грудень 1917р) після повалення російського самодержавства відкривався шлях до утворення української державності. На цьому етапі в якості домінуючого фактору виступала національна революція. Під­ня­в­шись на гре­бінь су­с­пі­ль­но-­по­лі­ти­ч­но­го жит­тя як по­бо­р­ни­ця на­ці­о­на­ль­них ін­те­ре­сів укра­ї­н­ців, Центральна Рада до­мо­глася від Тим­ча­со­во­го уря­ду по­сту­пок на шля­ху до на­ці­о­на­ль­но-­де­р­жа­в­ної ав­то­но­мії Укра­ї­ни в скла­ді Ро­сії. Вона приділила особливу увагу процесам національного відродження. Доречним аргументом може послужити влучний вислів М.Грушевського з його праці «Хто такі українці і чого вони хочуть?» : «Треба було забезпечити волю України, відновити її старе народовладдя, право народу самому правити всіма своїми справами…Треба було відложити все інше, а взятися до цого діла – до забезпечення політичних прав українського народу й інтересів трудящого люду». Підтвердження цьому бачимо і у М. Скрипника, який ставив національне питання в Україні на перше місце серед інших соціальних питань, вважаючи, що боротьба класів в Україні з перших же кроків після Лютневої революції отримала забарвлення національного питання, а національний рух охопив широкі прошарки населення.

   Другий етап відбувся в якісно нових умовах, коли доба революції поступово почала поступатись місцем українській громадянській війні та іноземній інтервенції. Перша її фаза припадає на грудень 1917 – січень 1918 р. Її початком був перехід радянської влади до силових методів у діалозі з УНР, коли В.Ленін дав наказ військам Муравйова виступити на Київ. Так в Україні було започатковано громадянську війну. З цього приводу В. Винниченко висловився, що це боротьба харківського українського уряду проти київського.

   Друга фаза громадянської війни відбувалася в умовах іноземного втручання у справи України. Уже на початку березня 1918 р на прохання ЦР увійшли німецько-австрійські війська. Німці надали гарантії захисту українських національно-демократичних сил від більшовицької Росії на умовах матеріальної компенсації. Але це призвело до розколу суспільства  – до того, що ЦР втрачала свій вплив і влада перейшла до рук гетьмана П.Скоропадського. Тривалість існування гетьманської держави більшість істориків пов’язують виключно з німецько-австрійською присутністю, або ж з планами держав Антанти щодо реставрації імперської Росіїї. Цим самим Україна автоматично потрапила до табору ворогів, переможених у Першій Світовій війні. Як вважає О.Реєнт, після листопадових подій в Німеччині і Австро-Угорщині у Скоропадського залишилася єдина сила в боротьбі з більшовиками – «біла гвардія». Проте це не відповідало стратегічній лінії радянського режиму, тому зближення Скоропадського з денікінцями тільки прискорило падіння його режиму в умовах відсутності міцної соціальної бази його влади.

     Період з 14 листопада 1918 р. до 18 грудня 1918 р. можна охарактеризувати як третю фазу громадянської війни, в якій протистояли консервативна і соціалістична тенденції суспільного розвитку. Прихід Директорії до влади відбувся, коли   24 грудня 1918 р. дійшло повідомлення від більшовиків про анулювання Брестської мирної угоди. Директорії нічого не залишалося, як оголосити себе 16 січня 1919 р. у стані війни з більшовицьким режимом, тим самим започаткувавши четверту фазу української громадянської війни, яка завершилася у квітні 1919 р. поразкою військ Директорії.

      Паралельно відбувається активізація національно-визвольного руху в Західній Україні після падіння Австро-Угорської імперії, коли новостворена 18 жовтня 1918 р. Українська Національна Рада 13 листопада проголосила створення ЗУНР. Революція переросла у війну за незалежність і захист від домагань від поляків, що проголосили створення Речі Посполитої, тобто соціальні рухи в західноукраїнських землях були пов’язані з національно-визвольною революцією.

        Третій етап, домінуючим соціальним явищем якого є радянсько-польський конфлікт, - останній етап соціальної боротьби. Він, хоча і був пов’язаний значною мірою із загальноросійським простором і позначений російсько-польською війною як домінуючим компонентом, але остаточно ще не втратив ні ознак революції, ні громадянської війни. Це період з лютого по листопад 1920 р. Його початок ознаменований поразкою денікінських військ, яка сприяла об’єднанню сил Директорії з армією Польщі у боротьбі з радянським режимом. Це відбулося  22 квітня 1920р., коли була укладена Варшавська мирна угода, що дозволило вже 25 числа розпочати наступ, який був несподіваний для радянських військ. 6 травня сили Польщі і УНР оволоділи Києвом, але через декілька днів під тиском Червоної Армії були змушені залишити місто. Наступного місяця радянські війська вступили на територію Польщі. Розпочалися радянсько-польські переговори, що завершилися підписанням у жовтні 1920 р. Ризького перемир’я, в результаті якого спільні військові сили УНР та Польщі були роззброєні. В середині листопада 1920 р. під контролем більшовиків знаходилася вся Україна. За такий короткий проміжок часу столиця Київ пережила багато змін влади: шість разів ним володіли війська УНР та Укр. Держави, також шість разів приходили сюди більшовики, щоб у червні 1920 р. завоювати його на 70 років.

   Підводячи підсумок, хочеться погодитися з думкою Кульчицького, висловленою в його праці «Шаблі з плугів», що революційні події 1917—1920 pp. позначили перехід від національно-культурного пробудження до масової боротьби українців за державний суверенітет. Хоча державна незалежність не була виборена, не були вирішені соціальні проблеми, українці за часи драматичних подій революції й громадянської війни усвідомили себе окремою нацією, яка вимагала національного самовизначення в політичному сенсі. І, як сказав М. Грушевський у вищезазначеній праці, – « треба було ще озброїтись терпеливістю і віддати сю справу єдиному посередникові – часові…».

          Проаналізувавши цю хронологічну лінію подій, можемо зробити висновок, що цей період в історії України сміливо можна назвати  національно-соціальною революцією, адже на різних етапах ставилися різні цілі: ліквідувати іноземне панування, завоювати національну незалежність, реалізувати право української нації на самовизначення, створити національну державу, ліквідувати експлуатацію, що періодично поступалися місцем боротьбі за владу, громадянській війні. Це ще раз підтверджує гіпотезу Солдатенко про недоречність спроб характеризувати події 1917-1920 рр. одним поняттям.

Зразок №2

   Добридень, шановна аудиторіє! Я, представниця команди м.Новий Розділ, хочу представити Вашій увазі нашу версію доповіді на тему: «В’ячеслав Чорновіл: людина-політик-епоха».

    Актуальність цієї теми унікальна, а формулювання питання (з огляду на недавні  події в Україні) має не лише наукову, але й політичну актуальність. Це завдання можна розглядати у світлі кількох концепцій: В’ячеслав  Чорновіл – як епоха, як мостик серед двох епох: тоталітарної і демократичної, та як незвичайний та яскравий представник декількох епох. Ми роздивимося цю тему через призму : В’ячеслав  Чорновіл – як епоха.

     В’ячеслав  Чорновіл народився в родині сільських вчителів. У 1955 році закінчив Вільхивецьку середню школу з золотою медаллю. У тому ж році вступив на філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка, пізніше перевівся на факультет журналістики.

     З липня 1960 до травня 1963 років В’ячеслав  Чорновіл працював на Львівській студії телебачення. Почав виступати як літературний критик, досліджуючи творчість Грінченка та Самійленка; пізніше брав активну участь у діяльності Київського клубу творчої молоді, української суспільно-культурно організації, що стала осередком молодої української інтелігенції (так званих шістдесятників). Разом із Світличним, Дзюбою, Сверстюком, Горською, Плакотнюком, Танюком, Стусом, був одним із лідерів та активним діячем дисидентського руху.

    У 60-70 роках у Радянському Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більша кількість молодих людей, яких звичайно називали дисидентами і які вимагали ширших громадянських, релігійних, національних прав. Як після десятиліть терору, в атмосфері жорстокого контролю й при всіх наявних засобах ідеологічної обробки міг зародитися цей гідний подиву виклик режимові? Дисидентство великою мірою виросло з десталінізації. Обмежені викриття Хрущовим страхітливих злочинів сталінської доби викликали розчарування і скептицизм відносно й інших сторін режиму. Тому спроба Брежнєва обмежити лібералізацію викликала протести і опозицію, особливо серед інтелігенції.

     Дисидентський рух вплинув на СРСР трьома потоками, що часто зливалися. Завдяки легшому доступу до західних журналістів найбільш відомим був правозахисний, або демократичний рух. Іншою формою антигромадської поведінки була релігійна активність. На Україні дисидентство викристалізувалося у змаганнях за національні і громадянські права, а також за релігійну свободу.

    Василь Яременко (директор Інституту культурологічних і етнографічних досліджень МАУП) пише: «Звичайно, шістдесятництво, як масовий рух інтелігенції, а не тільки літераторів, не встигло поєднатися з масовим рухом народу – до цього не допустило самодержавство КПРС. Але шістдесятництво мало загальнонаціональний характер і висунуло постатей загальнонародного характеру».

     У 1967 Чорновіл у Львові уклав збірку «Лихо з розуму» -  матеріали про репресованих у 1965 році шістдесятників. Осип Зінкевич пише: « У той час В’ячеслав  Чорновіл мабуть не усвідомлював важливість справи, яку він розпочав, як розвинутися подальші події. Він мабуть не усвідомлював собі, що його книжка стане вагомим чинником, який призведе до розпаду СРСР і до створення нових незалежних держав.»

     В’ячеслав  Чорновіл був одним із ініціаторів створення УГГ. З 1970 він  видавав самовидавний журнал «Український Вісник». Був декілька років ув’язнений за антирадянську пропаганду. Покарання у 1967-1969, 72-79, 80-85 роках відбував у таборах суворого режиму та на засланні. У 1990 був обраний депутатом, у 1991 – кандидатом у Президенти України, а з 1992 року очолив Народний Рух України. Василь Яременко пише: «В’ячеслав  Чорновіл був і лишається найсильнішим речником і виразником спраглих за волею. На мою думку, він узагальнював, оновлював і збагачував всю практику національно-визвольної боротьби. Він увесь був спрямований на остаточне повалення самодержавства  КПРС. Він усе робив для створення першосортної держави України, і в цьому став уособленням загальнонародного спротиву українців пануючому режиму, їхнього прагнення до соборності.» Богдан Горинь писав: «Публіцистична пристрасть, журналістський хист, дар літературного критика, організаторські здібності, а понад усе  - талант політика, державного діяча дають підставу ставити ім’я В’ячеслава Чорновола у ряд видатних діячів національно-визвольної боротьби».

   В’ячеслав  Чорновіл загинув за нез’ясованих обставин в автокатастрофі. Протягом багатьох років радянська історіографія оцінювала його діяльність та дисидентський рух як негативний фактор, проте зараз настав час   переосмислення. В’ячеслав Чорновіл увійшов до десятки великих українців. Тобто, можна з упевненістю ствердити, що це була видатна людина, талановитий політик , борець за справедливість, який до кінця свого життя відстоював інтереси українського суспільства. Я б хотіла закінчити доповідь наступними рядками:

Що може один? – Мріяти.

Що може один? – Кохати.

Що може один? – Весь світ змінити.

(Шарль де Голль)

Зразок №3

   Доброго дня! Я представник команди доповідача зі славного міста Новий Розділ. Пропоную Вашій увазі  свою версію доповіді на тему: «Національні символи України: спадок сивої давнини чи продукт модерної доби?»

   Подумаймо про Україну… Що перше приходить на думку? Садок вишневий коло хати, рушник і вишиванка, верба і тополя, калина, барвінок і лелека, козацькі клейноди та пам’ятки архітектури: Софія Київська, Золоті ворота, Києво-Печерська Лавра.

   Кожна держава прагне виявити себе і свою сутність у національних символах, якими є герб, гімн та прапор, які затвердженні Конституцією України. Проте питання походження державних символів має не лише політичний грунт – воно  стосується традицій народу, що закладалися з давніх часів і до сьогоднішнього дня.

Тобто, насамперед  потрібно визначитися з хронологією: до сивої давнини ми віднесемо історію з давніх часів до Середньовіччя включно. А модерність – з періоду національного відродження до сьогодення.

     Державний Герб – закріплений законодавством умовний знак, що символізує суверенітет держави. Малим гербом України є тризуб. Версій про те,  що саме зображено на тризубі, є немало: це і схематичний малюнок лука і стріли, і Свята Трійця, і  три природні сили, і слово «воля» тощо. Тризуб бере початок у дуже давні часи. Археологічні розкопки доводять його приналежність ще до трипільської культури. Проте перша писемна згадка про тризуб стосується часів Володимира Великого –  він зображувався на монетах, які чеканилися за час його правління. У подальших династичних гілках Рюріковичів проходить його трансформація. А з  початком феодальної роздробленості Київської Русі тризуб як символ, занепадає. Пізніше, уже в модерну добу (1918 р.) він використовується як герб УНР. Опісля його починають використовувати політичні організації на Галичині та Буковині. У Радянському союзі тризуб як символ не використовувався. І тільки в 1992 р. він стає Малим Гербом України.

   Тризуб, окрім Малого герба України, є складовою Великого Герба України. Окрім нього, на проекті зображено Лева та Козака з мушкетом. Лев бере початок з 1256 року, коли король Данило Галицький, заснувавши Львів, подарував йому герб з зображенням лева. Згодом, у 1410 р. під час Грюнвальдської битви львівське ополчення використовувала герб із зображенням лева, що здіймався на скелю. Згодом цей знак став символом Руського воєводства, до складу якого входили Львів та Галичина. Козак з мушкетом відноситься до козацької доби. У16 ст.  польський король Стефан Баторій дозволив козакам використовувати герб: «рицар с самопалом». Також козак з мушкетом був намальований на прапорі Війська Запорізького.

     Державний прапор – офіційне полотнище держави. Прапор України складається з двох горизонтальних смуг синього та жовтого кольорів. Українське синьо-жовте сполучення – одне з найдавніших. Походить воно від герба Галицько-волинського князівства: золотого лева в синьому полі, який з’явився в другій половині XIII ст. Хоча існує й  інший погляд на походження нашого прапора. Країні, де зародилася хліборобська цивілізація, притаманні саме сині і жовті фарби. Поєднання жовтого і блакитного кольорів бачимо і на багатьох гербах козацької старшини. Водночас, необхідно зазначити, що згадані кольори переважають на гербах графа Безбородька, гетьманів Михайла Дорошенка, Івана Брюховецького, Кирила Розумовського.  3 XVIII  ст. полкові і сотенні козацькі прапори Війська Запорізького все частіше виготовляються з блакитного полотна, на яке жовтою фарбою наносяться хрести, зорі, зброя, постаті святих, а згодом козак із самопалом у золотому (жовтому) щиті на голубому тлі. У березні 1918 р. Центральна Рада затвердила жовто-блакитний прапор символом УНР. З 28 січня 1992 р. Верховна Рада України затвердила синьо-жовтий стяг Державним прапором України.

   До найбільших святинь будь-якого народу належить і гімн. Державний гімн – це закріплена в законодавстві музично-поетична емблема, яка символізує суверенну державу. На перший погляд здається, що через дату написання гімн відноситься до ХІХ століття, але в його рядках можна побачити боротьбу українського народу за незалежність, характерну для козацького середньовіччя.

   Підводячи підсумок, хочеться сказати, що національні символи України безперечно є надбанням попередніх епох, що передавалися з покоління в покоління, аби в модерний час гідно презентувати Україну у світовій спільноті. Дякую за увагу.

 Зразок №4

Доповідь на тему: «Українська ідея в Галичині в середині XIX ст.: оригінальний рецепт українського населення чи наслідки революційних подій в Європі?»

  У 1848-1849 рр. Європу охопила загальноєвропейська демократична революція. Вона була спрямована проти режиму реакції, який встановився після імперії Наполеона І, проти пережитків феодалізму. У результаті революції вперше в історії в політичному житті Європи могли брати участь широкі народні маси. В європейських країнах почалося становлення демократичних інститутів, громадянського суспільства. Демократизація життя, піднесення соціальних рухів дали поштовх до розгортання національно-визвольної боротьби поневолених народів Східної і Центральної Європи.

   У роки революції центром українського національного руху стала Східна Галичина. Його започаткувала група представників греко-католицького духовенства, яке звернулось до австрійського імператора 19 квітня 1848 р. з петицією. У ній висловлювалися побажання запровадити в школах і громадських установах Східної Галичини українську мову, забезпечити українцям доступ до всіх посад та зрівняти в правах духовенство всіх конфесій.

   2 травня 1848 р. у Львові була заснована перша українська політична організація – Головна руська (українська) Рада, котра взяла на себе роль представника українського населення Галичини перед центральним урядом і виконувала її протягом 1848-1851 рр. Раду, яка складалася із 30 постійних членів – представників світської інтелігенції, вищого і нижчого духовенства, очолив єпископ Григорій Яхимович.

  Друкованим органом Головної руської Ради стала «Зоря Галицька» – перша у Львові газета українською мовою, що почала виходити з 15 травня 1848р.

  За ініціативою ГРР за національну символіку галицьких українців було прийнято синьо-жовтий прапор та герб із зображенням золотого лева на синьому полі. ГРР, виступаючи за проведення демократичних реформ, домагалася забезпечення вільного національного розвитку українського населення Східної Галичини. Здійснення своєї програми вона пов’язувала з відданістю Австрійській конституційній монархії. У містах, містечках і селах Східної Галичини організувалося близько 50 місцевих руських рад, до складу яких обиралися представники різних верств, головним чином селяни, міщани, світська інтелігенція (вчителі), представники нижчого духовенства, які розгорнули активну громадсько-політичну та культурно-освітню діяльність. Почалось формування загонів самооборони – Національної гвардії.

  Руські ради стали організаторами боротьби українського населення за відокремлення Східної Галичини від Західної та перетворення її в окрему провінцію, тобто за її національно-територіальну автономію, запровадження навчання в усіх навчальних закладах рідною мовою тощо.

   Становлення українського національного руху в Галичині відбувалося в напруженому змаганні з польським національним рухом. Учасники останнього, організовані Польською радою народовою, традиційно нехтували українськими інтересами й виступали проти виокремлення українських вимог. Ідеї, сповідувані Польською радою народовою, мала захищати створювана в містах польська гвардія. Для захисту Східної Галичини від польських зазіхань Головна руська рада формувала загони руських стрільців. Політична ситуація в краї загострювалась.

  За таких обставин представники українських і польських організацій на початку червня 1848 р. зібралися в Празі на слов’янський з’їзд. Його організували чеські революційні демократи, щоб посприяти солідарності слов’янських народів, узгодити їхні погляди та інтереси і, згуртувавши слов’янство, перетворити його в найпотужнішу силу Австрійської імперії. Проте з перших же годин роботи з’їзду між українцями та поляками виникли тривалі суперечки про те, хто саме повинен представляти Галичину в політичному житті та якими мають бути відносини між обома народами. Поляки категорично не погоджувалися на адміністративний поділ Галичини на українську та польську частини.

   Оскільки протистояння між ними перешкоджало єднанню слов’ян, організатори конгресу запропонували піти на компроміс. Українцям пропонувалося відмовитися від поділу Галичини, а полякам – визнати українців окремою нацією з рівними правами на віросповідання, перебування на адміністративних посадах, уживання власної мови в державних установах і школах. Проте ця угода так і не була реалізована – через кілька днів австрійські війська обстріляли Прагу, і конгрес змушений був припинити свою роботу. Так було обірвано спробу українців заявити про себе на міжнародній політичній арені.

   Правлячі кола Австрії, ігноруючи вимоги українців, усе ж погодилися на запровадження з 1848 р. навчання українською мовою в народних школах та викладання цієї мови як обов’язкового предмета в гімназіях. На початку 1849 р. було відкрито кафедру української мови у Львівському університеті. Її першим професором став Я. Головацький.

  Складовою частиною боротьби за демократичні перетворення стало пожвавлення культурно-освітнього руху в краї. У жовтні 1849 р. у Львові відбувся перший з’їзд діячів української культури і науки. Згідно з рішенням з’їзду у Львові було засновано «Галицько-руську матицю» – культурно-освітню організацію, завданням якої було видання популярних книг для народу.

   Революційні події, які восени розгорілись в Угорщині та в столиці Австрійської імперії Відні, призвели до революційного вибуху у Львові. У ніч з 1-го на 2-ге листопада 1848 р. у Львові вибухнуло збройне повстання – студентська та робітнича молодь вирішила добиватися демократичних перетворень силою. Однак повстання призупинено регулярними частинами австрійської армії.

   Національний рух на західноукраїнських землях 1848-1849 рр. виробив широку програму національно-політичного й духовного утвердження українства в межах конституційної Австрійської монархії. Проте влітку 1849 р. після розгрому об’єднаними силами Австрії і Росії угорської революції в імперії Габсбургів було відновлено абсолютистський режим з його централістсько-бюрократичною системою.

Австрійську конституцію було відмінено, а влітку 1851 р. розпущено Головну руську раду.

 І хоча спроба українців заявити про себе на міжнародній арені так і не отримала свого логічного завершення, соціальні наслідки революції 1848-1849 рр. важко переоцінити: було скасовано панщину, селяни отримали повну особисту свободу і вперше здобули громадянські права, а національно-визвольний рух піднявся на якісно новий рівень – уперше в Україні утворилася національно-політична організація, почала друкуватися українська газета, а широкі маси стали учасниками політичного життя та почали консолідуватися в єдину націю.

   Отже, українці, ставши активними учасниками революції 1848-1849 рр. в Австрійській імперії, заявили про себе як складову загальноєвропейського революційного процесу.  Таким чином, можемо впевнено ствердити, що «українська ідея» є наслідком революційних подій в Європі.

  

ОПОНУВАННЯ

на доповідь «Українська ідея в Галичині середини XIX ст.: оригінальний рецепт українського населення чи наслідки революційних подій в Європі».

  Дякуємо доповідачу за змістовну доповідь, в якій доводиться, що українська ідея в Галичині є наслідком європейських революційних подій, зокрема революції 1848-1849рр.,  яка пробудила народи Європи до боротьби за свободу та громадянські права.

  У вступній частині доповідач характеризує загальноєвропейські процеси, а в основній частині висвітлює події в Галичині, говорячи про створення Головної Руської Ради та визначаючи основні напрями її діяльності. Доповідач відмітив поміркований характер цієї організації, яка в той же час послідовно проводила національну ідею. Це знаходило вияв у прагненні піднести статус української мови, забезпечити адміністративну самостійність Східної Галичини. Проте, на нашу думку, було б доречним згадати зміст Маніфесту, з яким ГРР звернулося до населення і в якому звучала ідея соборності України.

   Доповідач показує, що події в Галичині ідуть слід у слід з подіями Австрійської імперії: березневі події у Відні спричиняють утворення ГРР, парламентські вибори активізують діяльність з метою досягнути поділу Галичина на Західну і Східну, а листопадове повстання у Львові пов’язане з подіями в Угорщині. Доповідь закінчується стислими висновками, які випливають з логіки доповіді.

   В доповіді присутній  достатній фактаж і термінологія,  мова викладу чітка і логічна.  Проте, на нашу думку, слабким місцем викладу є відсутність посилань на авторитетних фахівців.

  Вірним був акцент на тому, що в розвитку національної ідеї важливу роль відіграє союз духовної і світської інтелігенції. І в  цілому простежується послідовна концепція розв’язання проблеми.   

РЕЦЕНЗІЯ

на доповідь «Українська ідея в Галичині середини XIX ст.: оригінальний рецепт українського населення чи наслідки революційних подій в Європі»

      Дякуємо доповідачу за змістовну доповідь, а опоненту за слушне опонування. У виступах доповідача і опонента дотримано градації виступу: присутній вступ, основна частина і висновки. Доповідач виклав своє бачення проблеми, опонент не заперечив такої постановки питання. Опонент відзначив позитивні моменти доповіді, звернув увагу на окремі недоліки. Ним поставлено доповідачу багато питань, які дозволили переконатись в тому, що доповідач вповні володіє матеріалом.

   Опонент володіє понятійним апаратом, вміє коректно вести дискусію.

  

6.     Відгуки та поради про історичний турнір колишніх учасників,

                                         студентів Вузів

   

Черкас Володимир, студент першого курсу

Національного університету «Львівська Політехніка»

  Ще нещодавно, будучи учасником Всеукраїнського турніру юних істориків, я не й здогадувався, яким неоціненно корисним може бути життєвий досвід, здобутий під час участі у цьому заході.

    Якщо б рік тому мене запитали: «Що може дати учням участь у історичному турнірі?» - я б не зміг чітко відповісти на це запитання, тому що сам не розумів усієї важливості цієї події. Проте зараз, будучи студентом першого курсу Львівського національного університету «Львівська Політехніка», я можу дати розгорнуту характеристику цієї важливої для мене події.   

    По-перше, турнір вимагає застосування різних методів аналізу в різних формах роботи, що  саме по собі стимулює пізнавальну активність і самостійність. Як на мене, такі вміння є  ключовими для успішного навчання у вузі. 

    По-друге, він стимулює постійно підвищувати свій  інтелектуальний рівень, розвивати логічне мислення, пам’ять, увагу; а також умінь аналізувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки, висловлювати обґрунтовані судження і використовувати набуті знання на практиці.

    Також, що не менш важливо, турнір сприяє формуванню в учасників загальної культури мовлення, чіткості і точності думки,  виховує наполегливість, силу волі, чесність, працелюбство. Адже коли у стислий час потрібно грамотно і чітко висловити свою позицію, мимоволі починаєш помічати в собі появу ораторських здібностей і повагу до опонентів.

    Отже, я вважаю, що турніри серед школярів мають проводитись частіше, а вчителі повинні заохочувати все більшу кількість учасників не тільки з числа найбільш успішних учнів, але й усіх, хто висловив бажання приймати в них участь. Я вірю, що цей цікавий досвід не пройде повз них, а залишиться на протязі всього життя.

                                                                                        

Краївська Лілія, студентка Львівського Національного Медичного

університету ім. Данила Галицького

   Якщо викладачі вибрали саме Вас для участі в турнірі, то будьте впевнені – Ви– найкращі з кращих!

   Тому перше правило для найкращих людей – не здаватися! Ви – борці, борці за перемогу і перше, про що треба завжди пам’ятати, – це командна гра. Ви виступаєте як маленька родина, як одне ціле. У цій родині є матуся – капітан, який завжди вас підтримає, допоможе, настроїть на гру.

       Проте потрібно пам’ятати, що для перемоги недостатньо лише добре знати фактичний матеріал – потрібно   уміти правильно себе подати під час виступу чи в ході дискусії, адже треба бути впевненим у тому, чи тебе чують і правильно сприймають твої опоненти  та інші учасники.

     Оскільки мені пощастило кілька разів приймати участь у турнірах, хотілось би поділитися своїм досвідом і дати кілька порад «для початківців».

     Отож,  Радислав Гандапас у своїй книзі «КАМАСУТРА ДЛЯ ОРАТОРА. Як отримувати і приносити  максимальне задоволення, виступаючи публічно» дає багато порад стосовно того, що потрібно робити для успішного виступу перед аудиторією. Я розповім тільки про декілька найголовніших, які, на мою думку, найкраще  підходять для правильного налаштування та заспокоєння перед виступом.

Отож, спочатку треба навчитись контролювати викиди адреналіну в організмі, при цьому назавжди запам’ятавши, що адреналін – наш союзник! Тому автор книги не рекомендує вживати алкоголь чи щось заспокійливе перед виступом, тому що наш мозок перестає нормально функціонувати. Замість цього бажано проявити фізичну  активність, наприклад:  інтенсивні рухи щелепою вперед-назад разів із  двадцять, рухати кистями і пальцями, розім’яти ноги. Будь-яка фізична активність, яка викликає прискорене серцебиття, знімає нервову напругу! Також не треба забувати про повільне та глибоке дихання. Для того, щоб не тараторити, перед виступом розмовляйте на будь-які теми –  це потрібно для того, щоб ваш внутрішній час був таким же,  як і суб’єктивний час слухачів. Наступний пункт мені здається найважливішим: на момент виступу забудьте про те,  що ваші керівники, близькі, друзі дивляться на вас. Ви граєте для себе, і якщо ви будете завжди думати про те, як вони вас оцінять, то вважайте, що ви вже програли. Треба завжди спокійно відноситись до результатів свого виступу!

     Наступною нашою зупинкою будуть звичайні турнірні правила виступу та розподіл ролей. Тобто, поговоримо про те, що повинен робити доповідач, опонент та рецензент. Хоча у турнірних правилах все чітко розписано і керівники багато разів звертають на це увагу, під час гри багато чого упускається або не розуміється, і, як результат, гра йде не так, як потрібно.

    Отже, першим виступає доповідач. Його основною метою є змістовна і чітка доповідь на задану тему, проте, крім знань, він має виявити  певний артистизм. Теоретично це важко зрозуміти, але можна побачити на практиці, коли доповідач слідкує за всіма правилами ораторського мистецтва: контролює тембр голосу, швидкість доповіді, його міміка та жести дозволяють краще зрозуміти те, про що він говорить. Проте коли опоненти та рецензенти задають питання команді доповідача, відповідати повинна уже вся команда, не один доповідач (згадуємо про сім’ю).

      Наступним виступає опонент, його основна мета – критичний аналіз доповіді. Турнір вчить аналізувати, тому виступ буде неповним, якщо опонент скаже тільки про позитивні, або лише негативні сторони доповіді. Найкращим буде опонування, коли будуть лунати тези з доповіді та деякі рекомендації з  її покращення.

    Роль рецензента включає в себе аналіз доповіді через призму опонування, тобто потрібно проаналізувати доповідь і роботу опонента (що він помітив, а чого ні). І саме тут одним з найважливіших моментів стає вміння учасників дискусії ввічливо і коректно розставити всі крапки над «і». У полеміці це незамінна властивість гравця –  якщо ви не вмієте грати толерантно, члени журі не оцінять вашу гру так, як вам би хотілось.

     Також хотілось би дещо зазначити стосовно міміки, жестів та поз. По-перше, стояти потрібно рівно, спину тримати прямо, не хитатися у різні сторони, хлопці не повинні тримати руки у кишенях. Із аудиторією варто спершу встановити, а потім підтримувати зоровий контакт, а не дивитися у вікно чи підлогу – переводьте погляд з членів команди на журі. Кожен може жестикулювати як завгодно, але не забагато, тому що буде втрачатися сенс ваших слів. Доречним буде легка посмішка, яка одразу розташує до вас публіку.

    Про значення турнірів у житті можна говорити багато та довго, але, на мою думку, найважливішою якістю, якою можна оволодіти там,  це вміння говорити. У житті людина витрачає в  середньому 60% на спілкування, а виступати доведеться у житті не раз на конференціях чи презентаціях. Доведеться працювати з людьми, які вам не дуже приємні, але з ними все одно потрібно знаходити спільну мову. І турніри в цьому плані просто необхідні для розвитку дуже важливих комунікативних якостей.

І наостанок хотілось би наголосити  –  яким би не був результат турніру, ви уже перемогли – себе, свою лінь, невпевненість  і страх, тому ви ПЕРЕМОЖЦІ і є такими є в очах керівника і капітана!

Тому грайте заради свого задоволення та можливості продемонструвати самому собі, що ви найкращі!

Голуб Ірина, учениця 11 класу ЗОШ №2

      «Пізнавати не роздумуючи – даремно,

Роздувувати не пізнаючи – небезпечно.»

Конфуцій

   Для мене Всеукраїнський турнір юних істориків – це найулюбленіша форма роботи з історії,бо, на відміну від олімпіад чи виконання творчих робіт, – це «жива» гра, яка передбачає складні нестандартні ситуації, допомагає швидко шукати правильні рішення, миттєво аналізувати подану суперником інформацію, працювати в команді і, як наслідок – гнучко будувати свою поведінку.

   Підготовка до такого відповідального конкурсу активно йде протягом довгого часу, адже кожен член команди готується виступати в ролі доповідача, опонента, рецензента. Проте зусилля «окуповуються», тому що насправді отримуєш у результаті набагато більше, ніж очікуєш.

   Що ж такого дає учням цей турнір?

По-перше – уміння ефективно працювати в команді з різним, часом незнайомими людьми.

По-друге – навички роботи з різноплановою історичною літературою і вміння складати стислу і насичену аргументами доповідь.

По-третє – конструювання нового способу вирішення історичної задачі, розвиток критичного мислення.

По-четверте – освоєння нових дослідницьких методів, на які на звичайних уроках бракує часу.

По-п’яте – формування толерантного ставлення до «противників» по грі  і вміння бачити раціональне зерно в різноманітних ситуаціях.

По-шосте – здатність брати на себе відповідальність, відкрити і розвивати в собі якості лідера.

По-сьоме – уміння виступати публічно, аргументовано відстоювати свою точку зору та  відбивати контраргументи.

По-восьме – порівняти себе з іншими, гідно триматися триматись перед аудиторією, бути переконливим, але й за необхідності уміти визнавати свою неправоту.

По-дев’яте – вміти достойно програвати сильнішому супернику, але разом з тим ніколи не здаватися,  боротися до кінця заради поставленої мети!

  Тому для мене Всеукраїнський турнір юних істориків – це універсальний засіб формування як конкретних знань і навичок з предмету, так і загальних вмінь, що можна практично застосувати у різних сферах життя. Після турніру уже неможливо не займатися самоосвітою, хочеться пізнати буквально все! Приєднуйтесь, не пошкодуєте!

7.     Результативність турнірної підготовки команд

на обласному та республіканських етапах ТЮІ ( 2004 - 20012 рр.)

Обласний етап

2004 рік – III місце

Макар Христина ЗОШ № 2

Фенюк Наталя ЗОШ № 2

Вербовський Остап ЗОШ № 2

Баран Ольга СШ №4

Климак Марія ЗОШ №5

2005 рік – II місце

Назаренко Тетяна ЗОШ № 2

Макар Христина ЗОШ № 2

Черкас Володимир СШ №4

Баран Ольга СШ №4

Ізместєва Світлана ЗОШ №5

2006 рік – II місце

Ткаченко Катерина ЗОШ №2

Назаренко Тетяна ЗОШ № 2

Макар Христина ЗОШ № 2

Баран Ольга СШ №4

Майкут Олена СШ №4

2007 рік – II місце

Назаренко Тетяна ЗОШ №2

Дикун Тарас ЗОШ №2

Іванів Ярослав СШ №4

Майкут Олена СШ №4

Кіс Анна ЗОШ №5

2008 рік – II місце

Висоцька Кристина ЗОШ №2

Краївська Лілія ЗОШ №2

Чад Ірина ЗОШ №2

Іванів Ярослав СШ №4

Марунчак Марта СШ №4

(для учениць ЗОШ №2 - пропозиція участі у складі команди Львівської області на Всеукраїнському етапі турніру)

 Республіканський етап

2006 рік , м. Суми  – II місце

Макар Христина (ЗОШ №2) у складі команди Львівської області, диплом «Кращий рецензент»

2009 рік , м. Луцьк  – III місце

Висоцька Кристина ЗОШ №2

Голуб Ірина ЗОШ №2

Краївська Лілія ЗОШ №2

Хом’як Ольга ЗОШ №2

Марчишин Андріана СШ №4

2010 рік , м.Славута  – IV місце

Іванко Світлана ЗОШ №2

Ошуст Ольга СШ №4

Марчишин Андріана СШ №4

Сметанська Руслана СШ №4

Мирослава СШ №4

2011 рік, м.Житомир – IV місце

Багдай Оксана ЗОШ №2

Левченко Ігор ЗОШ №2

Чайка Ірина ЗОШ №2

Гузик Ірина СШ №4

Ошуст Ольга СШ №4

2012 рік, м.Кременець

Багдай Оксана ЗОШ №2

Левченко Ігор ЗОШ №2

Мельник Тетяна ЗОШ №2

Степанюк Мар’яна ЗОШ №2

Команда здійснила ґрунтовну підготовку до завдань турніру, проте, нажаль, з поважних причин поїздка не відбулася.

Спільним рішенням команди було прийняте запрошення щодо мене, як керівника, на «посаду» позаштатного тренера з підготовки до турніру команди колег з Авторської експериментальної школи-комплексу №3 з м.Южне Одеської області (Директор Гузик М.П). Он-лайн співпраця виявилася настільки плідною, що команда стала переможцем обласного турніру та зайняла III місце на республіканському етапі.

(Детальна інформація – див. статтю: Калина Влад. Новороздільський педагог як чинник успіху одеських школярів//Вісник Розділля. – 2012.– №17. – С.6.)

Висновки

    Участь у турнірах  – це справжня подія для всіх його учасників. А за свідченням учнів, таке змагання стає точкою відліку, з якої змінюється якість  вивчення предмету. Учням стає цікавою ефективна й творча взаємодія з учителем та самостійне опрацювання додаткового матеріалу й  історичних джерел.   Тобто, у процесі активної  співпраці  над  складними турнірними  завданнями  відбувається  рівновелике зростання  як  учнів,  так  і  вчителя. 

    Проте, на мою думку,  найвагомішими результатами цього процесу  є творча самореалізація кожного та  посилення  потреби  в  інтелектуальному  самовдосконаленні. У свою чергу, це служить мотивацією до подальшого вивчення предмету на вищому рівні та підготовки не лише до турнірів, а й до олімпіад та науково-дослідницької роботи. Крім того, учасникам турнірів простіше адаптуватися до навчання у вищих  навчальних  закладах.  Як  правило,  вони  вирізняються  серед  інших  студентів  глибиною  знань, вмінням їх застосовувати, аналітичним мисленням і толерантністю у веденні дискусії. 

    Тобто, досвід залучення учнів до участі в турнірах юних істориків показав, що отримані знання, уміння і навички молоді люди вільно можуть використовувати у повсякденному житті та практичній діяльності для:

-визначення власної позиції відносно явищ сучасного життя, виходячи з їх історичної обумовленості;

-використання навичок історичного аналізу для критичного сприйняття отримуваної ззовні соціальної інформації;

-співвіднесення власних способів соціальної інтеракціїї та інших, сучасних йому поведінкових моделей з історично складеним формами соціальної поведінки;

-усвідомлення себе як представника історично сформованої громадянської, етнокультурної та конфесійної спільноти, гідного громадянина України.

    Таким чином, велике значення турнірів для їх учасників є незаперечним фактом. Хоча ця робота вимагає багато зусиль  і  часу,  вона  того  варта.  Навіть  вчителям-початківцям  турнірного  руху  важливо  побачити  те раціональне,  що  несе  у  собі  сам  процес  підготовки  до  турніру  та  використання  елементів  цієї особливої інтелектуальної гри на уроках та в позаурочній роботі. Більшість учнів, на жаль, не мають навичок  ведення  конструктивної  дискусії,  вміння  аргументувати  свою  точку  зору.  Проте вчитель  може допомогти  дітям  вирішити  цю  проблему,  якщо  вводитиме  елементи  турнірної  гри  в  урочну  і позаурочну роботу з предмету. 

Література:

1.  Бугаев  А.И.  Методика  преподавания  физики  в  средней  школе:  Теорет.  основы:  Учеб.  пособие  для

студентов пед. ин-тов по физ.-мат. спец. – М.: Просвещение, 1981. - 288с.

2.  Зимняя  И.  Ключевые  компетентности –  новая  парадигма  результата  образования.  Дайджест

педагогічних ідей та технологій “Школа-парк”. – К.: “Плеяди”, 2004. – №1-2.

3. Кремінський Б.Г. Організація та проведення Всеукраїнських учнівських олімпіад і турнірів: Методичні

рекомендації. -К. 2001.

4. Кажан С.Г. Робота з обдарованими та здібними дітьми в навчально-виховному комплексі//Управління школою. – 2003. – № 28(40).

5. Кожем’яка О. Л. Педагогічне керівництво науково-дослідницькою діяльністю учнів // Управління школою. – 2003. – № 28(40).

6. Лукьянова М.И. Психолого-педагогическая компетентность учителя//Дайджест педагогічних ідей та технологій. Школа-парк. – 2002. – №2.

7. Мала Л. Історичні турніри як одна з форм педагогічної роботи //Історія в школах України.– 2004.– №5.

8. Методична робота в школі // Завуч. – 2002. – №33.

9. Овчарук  О.  Компетентності  як  ключ  до  оновлення  змісту  освіти. –  Стратегія  реформування  змісту

освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.: “К.І.С.”, 2003. – 296с.

10. Салата О. Від подиву до мислення (Ігрова психологія моделювання як метод інтеграції знань учнів)//Історія в школах України. – 2004. – №8.

11. Ткачова Т. Від нових форм – до нового змісту. Удосконалення науково-методичної роботи як засіб педагогічної майстерності освітян// Управління освітою. – 2002. – №13-14.

Відділ освіти виконкому

Новороздільської міської ради

Новороздільська ЗОШ І-ІІІ ст. № 2

                    

ТЕМАТИЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ

з інтегрованого курсу

„ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ”

6 клас

                                        

                                      

            

Новий  Розділ – 2007

      Зразки тематичного оцінювання з інтегрованого курсу  „Історія України. Всесвітня історія” (6 клас). Методичний посібник для вчителів. – Новий Розділ, ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, 2007р. – 13 с.

  Методичні розробки на допомогу вчителям історії можуть бути використані як зразки можливих варіантів тематичного оцінювання. Посібник містить завдання чотирьох рівнів складності, що дають можливість об’єктивного оцінювання знання учнів з теми.

 Рекомендовано до друку методичним об’єднанням вчителів історії та методистом відділу освіти виконкому Новороздільської міської ради

Автор – укладач:

Полякова Нелля Григорівна –         вища кваліфікаційна

                                                          категорія

                                                          старший вчитель

                                                          Новороздільської ЗОШ

                                                          І-ІІІ ступенів №2

                                   

Передмова

   Методичні рекомендації для тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів з історії для 6-х класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів складено відповідно до чинної програми Міністерства освіти і науки України (2005 р.).

    Мета посібника – допомогти вчителеві у проведенні тематичних атестацій, а також у здійснені поточного та підсумкового контролю.

     Посібник містить завдання чотирьох рівнів складності. Завдання першого і другого рівнів (початкового і середнього) мають тестовий характер і передбачають вибір правильної відповіді. Завдання третього рівня (достатнього) вимагають глибших знань з історії, уміння робити порівняння, знаходити спільне і відмінне, визначати причини та наслідки певних подій і явищ. Четвертий рівень (високий) включає значно складніші завдання, що потребують глибокого і творчого осмислення навчального матеріалу, уміння давати свою оцінку історичним процесам, фактам і персоналіям, аналізувати та робити висновки.

     Пропоновані завдання є орієнтованими, тобто вчитель історії може внести свої корективи до змісту завдань, їх кількості та критеріїв оцінювання.

   Автор сподівається, що даний посібник допоможе об’єктивно оцінювати та контролювати одержані знання та навики своїх учнів. 

                                             Тема 1

                                Тематичне оцінювання

по темі :

                   „Життя людей за первісних часів”

                                     І рівень

1. Дайте відповідь на запитання (так або ні):

        а)  вік – це сто років;

        б)  чи існує нульовий вік в історії?

2. Виберіть правильну відповідь .

    Назва виду, що є першим кроком до людини:

        а) пітекантроп;

        б) австралопітек;

        в) рамапітек.

                                    ІІ рівень

1. Дайте визначення поняттю (за вибором):

      а)  „ палеоліт”;

       б)   „трипільська культура”.

2. Доповніть речення :

    Перехід первісних людей від господарства присвоєння до господарства відтворення називається..................................

                                  ІІІ рівень

Наведені назви знарядь запишіть у логічній послідовності:

Лук і стріли, мотика, ручне рубило, гарпун, палиця-копачка, скребачки, важка палиця, кістяні голки, сокира, серп.  

                                 ІV рівень

Напишіть невелике оповідання на тему (за вибором).

   * „Життя кроманьйонської людини”;

   * „Напад хижаків на стоянку давніх людей”;

   * „ Життя носіїв трипільської культур

                                                  

                                                  Тема 2

Тематичне оцінювання

по темі :

„Давній Єгипет”

                                          І рівень

1. Дайте відповідь на запитання (так або ні):

      а)  Ніл впадає в Червоне море?

      б)  Єдина Держава у Єгипті утворилася у 3000р. до н.е.

2. Виберіть правильну відповідь.

     Нижній Єгипет лежав: а) у дельті Нілу;

                                             б) у долині Нілу.

                                        ІІ рівень

1. Дайте визначення поняттю (за вибором):

      а) „ фараон”;

      б) „ держава”;

      в) „ ієрогліф”.

2. Доповніть речення:

      Перша столиця Стародавнього Єгипту - .....................

                                       ІІІ рівень

1. Коротко опишіть, яким Ви уявляєте:

    а) єгипетського хлібороба,

    б) єгипетського воїна.

2. З наведених слів виберіть ті, що стосуються одного роду занять:

Мотика, шадуф, меч, панцир, плуг, серп, спис, фаланга.

                                     ІV рівень

Виконайте завдання (за вибором):

1. Уявіть, що ви за допомогою машини часу опинилися у Давньому Єгипті. Вам вдалося провести один день у єгипетській школі. Опишіть, як пройшов Ваш день.
2. Напишіть невелике оповідання на тему : „Єгипетське військо”, використовуючи слова: піхота, лучники, бойові сокири, колісниці.

                                             Тема 3

                             Тематичне оцінювання

по темі :

”Передня Азія”

                                            І рівень

1. Дайте відповідь на запитання:

    а) Яку назву дали давньогрецькі географи рівнинній території між Тигром і Євфратом?

    б) Хто і коли (вказати дату) створив Ассирійську імперію?

2. Доповніть речення:

    Вавилон у перекладі означає.....................:

                                                       ІІ рівень

1. Дайте визначення поняттю (за вибором) :

     а) „ імперія”;

     б) „місто-держава” ;

     в) „ закон” .

2. Із перелічених імен виберіть ім’я великого царя-реформатора:

    а) Давид;

    б) Дарій І;

    в) Тутмос ІІІ;

    г) Кір.

                                          ІІІ рівень

Порівняйте спільні та відмінні природні умови Дворіччя та Давнього Єгипту , використовуючи наступний план:

1. Географічне положення.
2. Ріки.
3. Поверхня Землі.
4. Клімат.

                                         ІV рівень

Визначте внесок держав Передньої Азії у світову культуру.

     Тема 4

                                Тематичне оцінювання

                                             по темі :

                               „Давні Індія і Китай”

                                            І рівень

1. Дайте відповідь на питання:

    а) Коли на території Індії з’явилися арії?

     б) Що таке „ Веди”?

2.Підтвердіть або спростуйте наступне твердження (відповідь так або ні) :

    Конфуцій виклав своє учення у вигляді бесід з учнями, які пізніше були зібрані у книгу „ Лунь юй” („Бесіди і судження”)?

                                           ІІ рівень

1.Доповніть речення:

Основоположником буддизму був...................................

2. Навіщо була побудована Велика Китайська стіна?

3. Розгадайте шараду:

Перший склад – морська тварина, другий склад – вигук, а разом – батьківщина порцеляни.

                                          ІІІ рівень

Складіть таблицю:

 „ Поділ суспільства Стародавньої Індії на варни”

№ п/п

Назва

Хто входив

Які обов’язки виконував

                                        ІV рівень

Виконайте завдання (за вибором):

1. Уявіть, що ви побували на екскурсії біля Великої Китайської стіни. Опишіть те, що ви там побачили.
2. Уявіть себе в ролі індійського купця, який побував в Китаї в епоху Хань. Що його здивувало, що сподобалося, а що – ні?

                                                  Тема 5

Тематичне оцінювання

по темі :

             „ Греція в ІІ – першій половині І тис. до н.е.”

                                            І рівень

1. Доповніть речення.

      У стародавні часи Грецію називали.............................

2. Виберіть правильну відповідь.

     Природно-кліматичні умови та географічне розташування Греції стали сприятливими для розвитку :

    а) хліборобства і скотарства ;

    б) мореплавства і торгівлі ;

    в) ремесел.

3.  Назвіть дату проведення реформ Солона.

                                          ІІ рівень

1. Дайте визначення поняттю (за вибором ) :

а) „ колонія”;

б) „ метрологія”;

в) „cпартанське виховання”.

2. Чи відповідає дійсності наступне твердження :

Розквіт Мінойської палацової цивілізації припадає на середину ІІ тис. до н.е.

                                        ІІІ рівень

Складіть порівняльну таблицю: „Соціальний і державний устрій Спарти й Афін”

№ п/п	Питання для порівняння	Афіни	Спарта
1	Ставлення до жінок
2	Ставлення до дітей
3	Ставлення до рабів
4	Армія

                                              ІV рівень

   Які культурні досягнення Криту і Мікен вас найбільше вразили? Поясніть чому.

     Тема 6

                                  Тематичне оцінювання

                                            по темі:

„ Греція в V – ІV ст. до н. е.”

                                             І рівень

1. Назвіть час греко-перських війн.

2. У наведеному переліку підкресліть імена героїв грецьких міфів:

     Хаммурапі, Прометей, Хеопс, Ахілл, Тутмос, Ясон, Конфуцій, Гільгамеш.

                                            ІІ рівень

1. Кого греки називали стратегами ?

  а) воєначальника, головнокомандувача ;

  б) полководця; керівника великих воєнних операцій;

  в) людину, яка володіє мистецтвом управління суспільно-політичною боротьбою.

2.  На честь якої битви на олімпійських іграх ввели змагання з бігу на дистанцію 42 м 195 см?

3.  Підтвердіть або спростуйте наступне твердження:

    Утвердження демократії в Афінах пов’язано з іменем Перікла.

                                         ІІІ рівень

 Заповніть таблицю „ Боги стародавніх греків”:

Імена та назви богів

Які сили природи вони відображали

Покровителем яких занять вони стали

                                         ІV рівень

Виконайте завдання (за вибором):

1.       Уявіть, що ви побували в одному з грецьких міст-колоній Північного Причорномор’я. Що ви там побачили? Опишіть свої враження

2.       Який внесок, на вашу думку, зробили греки у світову культуру?

                                             Тема 7

                                     Тематичне оцінювання

                                                по темі :

                                          „Еллінізм”

                                                 І рівень

1.  Назвіть роки правління Олександра Македонського.

2. Виберіть правильну відповідь, доповнивши речення:

     Священну війну персам оголосив................., але несподівано був вбитий

   а) Олександр;

   б) Філіп.

3. Підтвердіть або спростуйте наступну тезу:

      Творцем „македонської фаланги” був Філіп ІІ.

                                               ІІ рівень

1.Поясніть, що означають наступні терміни  на вибір:

а) „ еллінізм”;

б) „гегемонія”.

2. Якій історичній постаті належать ці слова:

„Батько зробить все без мене, і для нас не залишиться жодного славного подвигу”.

                                             ІІІ рівень

   Назвіть напрямки походів Олександра Македонського та місця головних битв.

                                             ІV рівень

    Виконайте завдання (за вибором):

1. Уявіть, що Вам довелося побувати в Олександрії Єгипетській. Складіть розповідь-опис цього міста.
2. Чи вважаєте Ви Олександра Македонського героєм? Поясніть своє ставлення до нього. Які результати його діяльності можна вважати „позитивними”, а які – ні?

                                                 

                                                 Тема 8 

 Тематичне оцінювання

по темі:

„Давній Рим у VІІІ – І ст. до н.е.”

                                               І рівень

1. Підтвердіть або спростуйте тезу: (відповідь так або ні):

а) Республіку в Римі було проголошено в 509 р. до н.е.

       б) Повстання рабів 74 – 71 р. до н.е. очолив Красс.

2. Продовжіть речення:

      За легендою покровителькою Риму є ...................

                                              ІІ рівень

1. Виберіть правильну відповідь:

   Італія лежить на півострові, назва якого :

      а) Балканський;

      б) Апеннінський;

      в) Індостан.

2. Поясніть поняття (за вибором):

   а) „ республіка”;

   б) „ гладіатор”;

   в) „тріумф”;

   г) „народний трибун”.

                                           ІІІ рівень

Назвіть головних богів римського пантеону.

                                           ІV рівень

1. Уявіть, що ви побували у Стародавньому Римі. Складіть розповідь за наступним планом:

        а)  Населення Риму.

        б)  Капітолій.

        в)  Палатин.

        г)  Форум.

2.Чи могло, на вашу думку, повстання Спартака мати остаточний успіх? Як би виглядав цей успіх і якою була б подальша доля Італії?

3. Ви є свідком боротьби між патриціями і плебеями у Римі. На чий бік ви стали? Як склалася ваша доля?

                                                Тема 9

                                     Тематичне оцінювання

по темі :

„Падіння республіки та

рання імперія”

                                                І рівень

1. Назвіть період правління Октавіана Августа.

2. Продовжіть речення:

    7 або 6 р. до н.е. – 30 або 33 р – це роки.................

3. Підтвердіть або спростуйте тезу (відповідь так або ні)

   Юлій Цезар отримав в управлінню Галлію.

                                               ІІ рівень

1. З яким історичним епізодом пов’язаний вислів „ І ти, Брут!”

2.Поясніть поняття (за вибором):

а) „ імперія”;

б) „ диктатор”;

в) „ християнство”.

                                             ІІІ рівень

  Порівняйте побут і традиції римлян і греків, заповнивши таблицю:

Сфера порівняння	Греки	Римляни
Релігія (міфи і боги)
Свята і церемонії
Їжа та одяг

                                         ІV рівень

Напишіть невеличке оповідання на тему (на вибір):

    1. „ Перші кроки християнства”.

    2. „Свята в Римі”.

    3. „ На вулицях Риму”.

                                          

                                            Тема 10

Тематичне оцінювання

по темі :

                                 „Пізня Римська Імперія”

                                                І рівень

1. Спростуйте або підтвердіть тезу (відповідь так чи ні):

Поділ Римської імперії на Західну і Східну відбулася у 395 році.

2. Дайте відповідь на питання:

     а) В якому році християнство стало державною (головною) релігією в Римі?

     б) Назвіть час проведення реформ Діоклетіана.

                                              ІІ рівень

1. Перелічіть „варварські” племена, які поселилися на території Римської імперії.

2.Вставте пропущені слова у реченні:

Рим здобули.......( в якому році) війська........ ( ім’я)

                                             ІІІ рівень

     Складіть таблицю „Занепад і падіння Римської імперії”:

століття	рік	подія	наслідки

                                            ІV рівень

Напишіть невеличке оповідання на тему (за вибором)

1. Уявіть собі, що Ви стали свідком завоювання Риму вандалами. Опишіть, що Ви побачили.
2. Що, на Вашу думку, спричинило кризу Римської імперії?
3. Ви побували в гостях в одного з римських імператорів. Самостійно вибравши форму, складіть розповідь про один день римського правителя.

                                                 Тема 11

Тематичне оцінювання

по темі:

„Давні слов’яни та їхні сусіди”

І рівень

1. Назвіть час Великого переселення народів

2. Виберіть правильну відповідь:

    Наші предки поклонялися силам природи. Така релігія називається:

    а) язичництво;

    б) буддизм;

    в) мусульманство;

    г) християнство.

3. Продовжіть речення

    Богом вогню, грому і блискавки у стародавніх слов’ян    був..............

ІІ рівень

1.Поясніть поняття: „ велике переселення слов’ян”

2.Чи правильне наступне твердження ?

     Основним заняттям стародавніх слов’ян було землеробство.

ІІІ рівень

  Яких персонажів слов’янської міфології ви знаєте? Які сили природи вони уособлювали?  

ІV рівень

Дайте відповідь на питання (за вибором):

1. Уявіть себе учасником великого переселення народів. Ваші враження, спостереження.
2. Яку гіпотезу щодо прабатьківщини слов’ян ви підтримуєте? Поясніть свою позицію.
1. 
   
3. 
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   ТЕМАТИЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ
   „ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ”
   7 клас
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   Новий  Розділ – 2006
   
   
   
   
         Зразки тематичного оцінювання з курсу  „Історія України. Всесвітня історія” (7 клас). Методичний посібник для вчителів. – Новий Розділ, ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, 2006р. – 16 с.
   
   
   
   
     Методичні розробки на допомогу вчителям історії можуть бути використані як зразки можливих варіантів тематичного оцінювання. Посібник містить завдання чотирьох рівнів складності, що дають можливість об’єктивного оцінювання знання учнів з теми.
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
    Рекомендовано до друку методичним об’єднанням вчителів історії та методистом відділу освіти виконкому Новороздільської міської ради
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   Автор – укладач:
   Полякова Нелля Григорівна –         вища кваліфікаційна
                                                             категорія
                                                             старший вчитель
                                                             Новороздільської ЗОШ
                                                             І-ІІІ ступенів №2
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   Передмова
   
   
      Методичні рекомендації для тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів з історії для 7-х класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів подані за два варіантами програми Міністерства освіти і науки України – для 11-річної школи (2001 р.).
       Мета посібника – допомогти вчителеві у проведенні тематичних атестацій з історії України та всесвітньої історії, а також у здійснені поточного та підсумкового контролю з означених дисциплін.
        Посібник містить завдання чотирьох рівнів складності. Завдання першого і другого рівнів (початкового і середнього) мають тестовий характер і передбачають вибір правильної відповіді. Завдання третього рівня (достатнього) вимагають глибших знань з історії, уміння робити порівняння, знаходити спільне і відмінне, визначати причини та наслідки певних подій і явищ. Четвертий рівень (високий) включає значно складніші завдання, що потребують глибокого і творчого осмислення навчального матеріалу, уміння давати свою оцінку історичним процесам, фактам і персоналіям, аналізувати та робити висновки.
        Пропоновані завдання є орієнтованими, тобто вчитель історії може внести свої корективи до змісту завдань, їх кількості та критеріїв оцінювання.
      Автор сподівається, що даний посібник допоможе об’єктивно оцінювати та контролювати одержані знання та навики своїх учнів. 
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
                             Тематичне оцінювання
   з історії України
   по темі:
   «Стародавня історія України»
   І рівень
   1.   Перелічіть, на які періоди поділяється історія людства.
   2.    Дайте визначення поняття «палеоліт».
   3.    Виберіть правильну відповідь:
         Уперше дослідив поселення трипільської археологічної культури :
            а) С.Бібіков;   
            б) В.Хвойко;  
            в) Я.Пастернак.
   ІІ рівень
   1.    Пралюди (архантропи), як гадають сучасні вчені, з'явилися на території України:
            а) 2 млн. років тому;
            б) 1 млн. років тому;
            в) 100 тис. років тому.
   2.    Серед наведених нижче виберіть ознаки способу життя носіїв трипільської  культури:
           а) мали житло типу куреня, вкриті шкурами тварин;
           б) виготовляли і користувались мальованою керамікою;
           в) займались мотичним землеробством і тваринництвом;
           г) жили в землянках і напівземлянках, а найчастіше в глибин­них мазанках;
           д) користувались кам’яними знаряддям високої техніки обро­бітку;
           е) мали культ неба та культ меча;
           є) шанували найбільше богиню - матір;
          ж) жили великими поселеннями («протомістами»);
           з) жили сім'ями, спорідненими за материнською лінією.
   
   
   ІІІ рівень
   Складіть таблицю: «Античні міста Північного Причорномор'я» (за схемою):
   
   

   Назва міста

   Причи-ни появи

   Місце розташуван-ня

   Дата існування

   Суспільний устрій

   Органи влади та управлін-ня

   Причи-ни занепа-ду

                                
   ІV рівень
   Уявіть себе учасником Великого переселення народів. Опишіть Ваші враження та спостереження.
   
   
   
   
   
   
   
   
                               Тематичне оцінювання
   з історії України
   по темі:
   «Виникнення та розквіт Київської Русі»
   
   
   I рівень
   
   
   1.  Коли виникла держава «Київська Русь»?
   2.  Який князь запровадив християнство на Русі в 988 році?
   3.  Яка подія відбулася у 945 році?
   
   
   II    рівень
   1.  Дайте визначення поняттю «варяги», вибравши правильний варіант відповіді:
          а) слов’яни, що обрали своїм заняттям військову справу і служили в дружинах руських князів;
         б)  жителі Скандинавії, відомі в Європі під іменем «нормани», воїни-моряки,  що вчиняли грабіжницькі походи, в тому числі і на Руську землю;
         в) жителі Візантії – ромеї, воїни і грабіжники, які часто наймались на службу до руських князів.
   2.    Продовжіть речення:
        У 882 році Київ був проголошений «матір’ю городів руських», тобто став............
   3.   Спростуйте бо підтвердіть тезу (відповідь так або ні):
          Ярослав Мудрий завдяки шлюбам своїх дітей підгримував династій ні зв'язки з володарями держав Європи
   
   
   III    рівень
   Складіть таблицю: «Візантійські походи перших руських князів» (за схемою):
   
   

   	Князь Кий	Князь Олег	Князь Ігор
   Дата походу
   Результати походу
   Наслідки походу

   
   
   IV   рівень
   Складіть історичний портрет діяча (за вибором) :
   * Олег;
   * Ігор;
   * Ольга;
   * Володимир;
   * Ярослав Мудрий;
   * Володимир Мономах.
   
   
   
   
   
   
   Тематичне оцінювання
   з історії України
   по темі:
   «Політичний устрій, соціально-економічний, культурний розвиток
   Київської Русі та Галицько-Волинської держави
   (IX- ХІV ст.)
   
   
   I    рівень
   
   
   1.  Виберіть правильну відповідь:
        Як вважають історики, Галицько-Волинська держава перестала існувати в :
        а) 1349р.; 
        б) 1389р.; 
        в) 1439р.
   2.  Визначте, чи відповідають історичній дійсності наступні твердження (відповідь так або ні):
       Галицькі бояри, як і бояри волинські, були лояль­ними до князівської влади.
   3.  Одним з найталановитіших майстрів-іконописців часів Русі вважають:
       а) Бояна;  
       б) Агапіта; 
       в) Олімпія.
                                                                     
   II    рівень
   1.     Завершіть речення:
     Давньоруських професійних акробатів, акторів, музик, що виступали при княжих дворах і на міських площах під час народних зібрань, називали.......
   2.    Розкрийте зміст понять :
             а) князь;
             б) рядович.
   
   
   III     рівень
    
     Назвіть факти, які свідчать про європейський характер давньоруської культури, входження Русі в коло європейських держав.
                                                                    
   IV   рівень
     Виконати завдання (на вибір):
   1. Визначте особливості культури Галицько-Волинської землі (порівняно з іншими землями  Київської Русі)
   2. Складіть невелику розповідь про найбільші (на вашу думку) здобутки, що їх було досягнуто за давньоруських часів (за бажанням можна обрати конкретну предметну сферу (політика, культура, духовність тощо).
   3. Скласти історичний портрет діяча (на вибір):
      * Іларіон;
      * Феодосій;
      * Нестор;
      * Клим Смолятич;
      * Алімпій.
   
   
   
   
   Тематичне оцінювання
   з історії України
   по темі:
   «Київська Русь за часів роздробленості.
   Галицько-Волинська держава –
   правонаступник Київської Русі»
   
   
   I   рівень
   
   
   1.    Продовжіть речення:
          З'їзд князів у Любечі відбувся у..............(році) і закріпив поділ Русі……….......
   2.   Вибрати правильну відповідь:
       Володимир Мономах вів успішну боротьбу із:
          а) печенігами;  
          б) половцями: 
          в) татарами.
   3.  Дайте відповідь на питання:
       Хто був коронований у м. Дорогочині посланцем у 1253 році?
   
   
   II   рівень
   
   
   1.  Дати визначення поняття, продовживши речення:
       «Ярлик» – це ……
         
   2.  Відповісти на питання: 
        а) яка подія сталася у 1240 році ?
        б) яку назву носила держава монголо-татар?
   
   
   III    рівень
   
   
   Назвіть причини роздробленості Київської Русі.
   
   
   IV    рівень
   
   
   1.Складіть життєпис (історичний портрет) діяча за вибором :
         *  Данило Галицький;
         *  Ярослав Осмомисл;
         *  Роман Мстиславович.
   2.  Чи завжди, на Вашу думку, Галицька і Волинська землі у XIII-ХІV ст.  виступають, як одна держава? Обґрунтуйте Вашу позицію.
   3.   Чи посилювалась впродовж XIII - XIII ст.  влада великого Київського князя. Підтвердіть свій висновок фактами.
   
   
   
   
   
   
   
   
   Тематичне оцінювання
   З всесвітньої історії
   по темі:
   «Народження середньовічної Європи,
   її історико-демографічний, соціально-економічний
   та політичний портрет»
   
   
   I   рівень
   Дайте відповідь на питання: 
   1.   Коли відбулась битва на Каталаунських полях?
   2.   Римська імперія загинула в 476 чи 478 році?
   3.   З історією якої держави пов'язана діяльність Карла Великого?
   II   рівень
   1.    Яку назву отримав документ, який поклав початок періоду феодальної розробленості в Європі?
   2.  Дайте визначення поняттю (на вибір):
           а) велике переселення народів;
           б) васал;
           в) рицар;
           г) цех;
           д) гільдія;
           е) станова монархія.
   3.     Кому належать слова:
        «... горе мені! Один я залишився, як мандрівник серед чужинців. Немає в мене більше рідних, котрі допомогли б мені у разі нещастя!»
   
   
   III рівень
    Складіть таблицю : «Технічні досягнення людей у середні віки»  (за схемою):
   
   
   
   

   	Основні технічні винаходи	Коли      було зроблене	Де застосовувалось
   У сільському госпо­дарстві
   У ремеслі

   
   
   IV рівень
   
   
   Виконайте завдання (на вибір):
   1.    Уявіть себе учасником великого переселення народів Ваші враження, спостереження.
   2.     Складіть розповідь на тему : «Один день у середньовічному місті»
   3.     За якими законами жила середньовічна Західна Європа?
   4.     Складіть історичний портрет діяча за вибором :
                *  Карл Великий;
                *  Хлодвіг.
   
   
   
   
   Тематичне оцінювання
   з всесвітньої історії
   по темі:
   «Держави Західної, Центральної та Східної Європи
   у середні віки»
   
   
   I рівень
   1. Дайте відповідь на питання:
       а) В якому році почалася Столітня війна?
       б) З чиїм іменем пов'язана перемога французів у війні?
   2. Підтвердіть або спростуйте наступну тезу (відповідь так або ні):
       Англійський парламент виник у 1265 році.
   II рівень
   
   
   1.  Дати визначення поняття, продовживши речення:
       Велика Хартія вольностей – це………
   2.  Яка подія пов'язана з гідронімом «Чудське озеро»?
   3.   Що таке Реконкіста?
   
   
   III рівень
   
   
     Назвіть причини та наслідки гуситських війн.
   
   
   IV рівень
   
   
   1. Дайте відповідь на питання (за вибором):
      а) Які заходи вживав Альфред Великий для оборони Англії від датчан?
      б) Що лежало в основі тривалого конфлікту між німецькими імператорами і римськими патами ?
      в) Чим обумовлювався німецький  «натиск на схід» і якими були його результати ?
   2. Складіть історичний портрет діяча (за вибором ) :
              * Людовік XI;
              * Олександр Невський;
              * Альфред Великий;
              * Ян Гус;
              * Генріх II;
              * Жанна Д’Арк.
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   Тематичне оцінювання
   з всесвітньої історії
   по темі:
   « Північно-Східна Русь,
   Індія, Китай і Туреччина
   у середні віки»
                                                                                                                                    І варіант
   I    рівень
   
   
   1.  Дайте відповідь на питання:
         а) Коли відбулася Невська битва?
         б) За якого князя покладено початок закріпачення селян в Московській державі?
   2.  Підтвердіть або спростуйте наступну тезу (відповідь так або ні):
         Перша згадка про Москву датується 1147 р.
   
   
   II рівень
   
   
   1. Продовжіть речення:
        У Новгороді працював видатний художник............
   2. Дайте визначення поняттю «яничари».
   3. Хто заснував імперію Монголів?
   
   
   III рівень
   
   
    Дайте розгорнуту відповідь на питання:
      Чому Москва стала центром об'єднання північноруських земель?
   IV рівень
   Виконайте завдання (на вибір):
   1. Напишіть невелику доповідь на тему: «Роль каст у житті індійського народу».
   2. Порівняйте, чим культура Китаю та Японії відрізнялась від європейської культури.
   3. Яка історична постать вам запам'яталась найбільше? Чому ? Охарактеризуйте її діяльність.
   
   
   
   
   Тематичне оцінювання
   з всесвітньої історії
   по темі:
   «Північно-Східна Русь.
   Індія, Китай, Туреччина у середні віки»
   
   
                                                                                                                                 II варіант
   I   рівень
   
   
   1.  Дайте відповідь на питання:
         а)  Коли відбулося Льодове побоїще ?
         б)  За часів правління якого князя Русь не платила данини монголо-татарам?
    2.  Підтвердіть або спростуйте наступну тезу (відповідь так або ні):
         Андрій Боголюбський захопив Київ у 1169 р.
       
   II рівень
   
   
   1. Продовжіть речення:
       Андрій Рубльов – це видатний.............
   2. Дайте визначення поняттю «самурай»
   3.  Правителя якої держави прозвали завойовником?
   
   
   III рівень
   
   
   У чому полягало історичне значення Льодового побоїща?
   
   
   IV рівень
   
   
       Виконайте завдання (на вибір):
   
   
   1. Напишіть невелику доповідь на тему: «Роль каст у житті індійського народу».
   2. Порівняйте, чим культура Китаю та Японії відрізнялась від європейської культури.
   3. Яка історична постать вам запам'яталась найбільше? Чому ? Охарактеризуйте її діяльність.
   
   
   
   
   Тематичне оцінювання
   з всесвітньої історії
    по темі:
    «Народження середньовічної Європи»
   I    рівень
   1.   Дайте відповідь на питання:
        а) Яка дата створення держави у Франків?
        б) Яке століття охоплює велике переселення народів?
   2.  Підтвердіть або спростуйте наступну тезу (відповідь так або ні):
       Римська імперія загинула в 478 р.
   
   
   II    рівень
   
   
   1. Дайте визначення наступних понять:
   а) феод;
               б) іслам.
   2.  В якій країні виникло іконоборство?
   
   
   
   
   III    рівень
   
   
   Порівняйте християнство та іслам за наступною схемою:
   
   

   	Християнство	Мусульманство
   Відмінні риси
   Спільні риси

   
   
   IV   рівень
   
   
   Складіть історичний портрет діяча (за вибором):
      
       * Хлодвіг;
       * Карл Великий;
       * Мухаммед.
   
   
   
   
   Тематичне оцінювання
   з всесвітньої історії
   по темі:
   «Європейські країни в X – XIII ст.»
   
   
   I   рівень
   
   
   1.   Дайте відповідь на питання:
          а) В якому столітті виникла Київська Русь?
          б) Що означає вислів : «Піти в Каноссу»?
   2.  Підтвердіть або спростуйте наступну тезу (відповідь так або ні):
       Перший Хрестовий похід відбувся в 1066 році.  
   
   
   
   
   
   
   
   
   II    рівень
   
   
   1. Дайте визначення понять :
             а) королівський домен;
                   б) хрестоносці.
   2. Доповніть речення:
        Хрестові походи були спрямовані в напрямку...........з метою............
   III    рівень
   
   
     Порівняйте повноваження парламенту Англії, генеральних Штатів Франції віча та ради бояр Новгородської республіки, заповнивши наступну таблицю:
   
   

   	Англійський парламент	Генеральні Штати Франції	Новгородське віче
   Відмінні риси
   Спільні риси

   
   
   IV     рівень
   
   
   Складіть історичний портрет діяча (за вибором) :
      
       * Григорій VII;
       * Генріх ІV;
       * Кирило та Мефодій;
       * Річард І Левове Серце;
       * Андрій Боголюбський.
   
   
4. Відділ освіти виконкому
   Новороздільської міської ради
   Новороздільська ЗОШ  I-III ст. №2
   
   
   
   
   
   
   
   
   Методичні рекомендації щодо проведення
   позакласних заходів з історії
   (з досвіду роботи)
                                                                
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   Новий Розділ – 2006
   Методичні рекомендації щодо проведення позакласних заходів з історії (з досвіду роботи). Методичний посібник для вчителів. – Новий Розділ: ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, 2006р) –7с.
      Методичний посібник ознайомить вчителів історії з методикою підготовки та проведення позакласних заходів з історії. Упевнена, викладені рекомендації допоможуть вчителю зробити цей процес цікавим, ефективним, різноманітним, а також сприятимуть розвитку творчих здібностей учнів.   
        Рекомендовано до друку методичним об’єднанням вчителів історії та географії Новороздільської ЗШ  I-III ступенів №2 та методистом відділу освіти виконкому Новороздільської міської ради
   
   
   
   
   
   
   Автор – укладач:
   Полякова Нелля Григорівна –       вища кваліфікаційна
                                                             категорія
                                                             старший вчитель
                                                             Новороздільської ЗОШ
                                                             І-ІІІ ступенів №2
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   ПЕРЕДМОВА
   
   
       Багаторічний досвід роботи в школі дозволяє сказати, що т.зв. традиційні  методи викладання історії в школі, попри свою успішну багаторічну апробацію на практиці, мають три основні недоліки:
      По-перше, за такого способу подачі матеріалу в пам’яті учнів зберігається лише незначна частка вивчених історичних фактів, тому з часом більшість випускників школи починає гостро відчувати недостатність своїх знань.
     По-друге, теоретичні знання, які викладаються учням, сприймаються ними або ж як відірвані від життя абстракції, або ж ті моделі, що застосовуються лише в одній ситуації. У результаті теоретичні знання забуваються або залишаються «мертвим тягарем», а підхід до проблем минулого і сучасності здійснюється на рівні буденної свідомості.
     І по-третє, оцінкові судження щодо певних історичних персоналій чи подій, що їх учні висловлюють на уроках, далеко не завжди відповідають їх внутрішній позиції (часто відбиваючи «загальноприйняті» істини з підручників та викладу педагога), тобто історичні факти залишаються у певному сенсі «канонічними», що не дозволяє вільно їх інтерпретувати.
       Як відомо, процес вивчення історії здійснюється з метою формування системи знань, розвитку пізнавальних та творчих здібностей учнів. Останні знаходять вияв у тому, що учень робить спроби самостійних відкриттів, намагаючись застосувати здобуті знання у змодельованих ним же або вчителем навчальних ситуаціях. Таким чином, на перший план виступає не просто репродуктивність навчального процесу, а відносини між вчителем і учнем на рівні суб’єкт – суб’єкт. 
      Тому  педагогові слід показувати історичні події таким чином, аби учень відчував себе їх співучасником, переживав їх, на цій основі даючи їм оцінку. Задля потрібно застосовувати різні форми роботи зі школярами: творчі й самостійні роботи, розраховані на сили й можливості окремих учнів, уроки-екскурсії, уроки-подорожі, конкурсні завдання, олімпіадні роботи,  диспути,  конференції, історичні вікторини,  брейн-ринги, історичні показухи, «КВК», «Що? Де? Коли?», «історичний зоосад», «рицарські турніри», історичні ігри, «тижні історії», що реалізуються в рамках декади педагогічної  майстерності, а також різноманітні історичні вечори, зустрічі з ветеранами війни й учасниками національно-визвольних змагань українського народу. Проте слід пам’ятати, що усі ці та інші подібні форми класних і позакласних занять зовсім не самоціль, а засіб виховання, що знаходить добрий відгук серед учнів.
        У роботі педагога-історика доцільно також застосовувати елементи традиційно-побутової культури українців та держав-сусідів, адже знання культурних відмінностей та спільних рис сприяє розумінню учнями не лише особливостей культурного розвитку певного історичного періоду та регіону, що вивчається, але іноді стає ключовим моментом у поясненні політичних та соціально-економічних явищ.
     Крім того, залучення до навчального процесу елементів народної культури сприяє досягненню певних виховних цілей. Адже, з одного боку, складові традиційної      культури поєднують у собі минуле і майбутнє, сприймаючись як продукт тривалого духовного розвитку народу, а з іншого, попри свою консервативність, виявляють велику життєздатність у сучасних умовах.
   
   
   Як підвищити інтерес учнів до предмету?
     
      Ця проблема турбує багатьох учителів. Проте вирішити це завдання певною мірою дозволяють позакласні заходи з історії.
       Педагогічний досвід визначив найбільш ефективні форми й методи позакласної роботи:
   -          шкільні історичні вечори;
   -          історичні та краєзнавчі екскурсії та походи;
   -          історичні вікторини та ігри;
   -          науково-практичні і читацькі конференції;
   -          факультативні заняття;
   -          історичні гуртки, товариства, клуби;
   -          тижні історії тощо.
   
   
   
   
   
   
   
   
   ІСТОРИЧНІ ВЕЧОРИ
   
   
      Шкільні історичні вечори є важливою складовою частиною навчально-виховного процесу. Засобами цього «шкільного мистецтва» вирішується наступне коло питань:
   1. навчальні завдання – поглиблюють інтерес до предмету, закріплюються набуті знання й здобуваються нові, сприяють формуванню історичного мислення та історичної свідомості;
   2. розвиваючі завдання – розширюється світогляд школярів, активізується бажання до самостійної роботи; одержані знання краще застосовуються на практиці, а здобуті уміння та навички використовуються в позаурочній роботі;
   3. виховні завдання  – сприяють «вихованню» історією, допомагають учням у   формуванні власної аргументованої позиції та почуття національної приналежності. У  рамках цих завдань прищеплюються гуманістичні цінності, виховуються етичні норми та естетичні смаки.
    Практика показує, що історичні вечори мають значний емоційний вплив на учнів, стимулюючи інтерес як до історії, так і до інших навчальних дисциплін – музики, живопису, літератури тощо; формуючи прагнення до творчої пошукової роботи. Після подібних вечорів спостерігається згуртування усередині учнівського колективу та зближення учнів і вчителя.
   
   
   НАВЧАЛЬНІ ЕКСКУРСІЇ
   
   
       Екскурсійна робота цікава тим, що дає можливість комплексного  вивчення історичної  спадщини. Проте для ефективного проведення навчальної екскурсії потрібне дотримання певних методичних умов. Оскільки подібна екскурсія вимагає спеціальної підготовки учнів, то вчитель повинен провести попередню бесіду зі школярами, на якій визначається тема й мета екскурсії, плануються місця, що згодом будуть відвідані, та завдання, які повинні виконати учні (останні можуть мати колективні чи індивідуальні форми та різні способи презентації результатів).
     Іншим важливим моментом проведення екскурсії є підготовка до неї самого вчителя, адже досвід роботи показує, що учні краще сприймають розповідь «свого» педагога, ніж запрошеного екскурсовода.
     У тематичному плануванні подібні екскурсії можна означити наступним чином (можливі теми екскурсій):
   1) Урок-подорож «Історія наяву» – екскурсія по так званій «золотій підкові» України – Одеський, Підгорецький та Золочівський замки;
   2) Урок-екскурсія «Історія в музеях» – екскурсія в музей зброї «Арсенал» та історичний музей (місто Львів) та огляд архітектурних ансамблів площі Ринок;
   3) Навчальна екскурсія на тему: «Личаківський цвинтар та Холм Слави як видатні місця пам’яті»;
   4) Збір та систематизація матеріалів про наш край в навчальній екскурсії на тему: «Шевченківський гай як видатна пам’ятка народної культури» (місто Львів);
   5) Екскурсія «творчий відпочинок» - перегляд балету «Лускунчик» (Львівський театр опери та балету ім. Марії Заньковецької.
   
   
   ВІКТОРИНИ ТА ІГРИ
   НА ІСТОРИЧНІ ТЕМИ.
      
       Використовуються не тільки як засіб розваг, а й як важливі елементи навчання й виховання.
       Для їх проведення необхідно виконати ряд методичних вимог:
   1.      визначення способів і форм проведення історичного заходу;
   2.      визначення учасників історичних ігор;
   3.      оголошення теми історичної гри;
   4.      призначення журі історичного заходу;
   5.      розробка системи оцінок за відповідь;
   6.      рекомендації щодо використання додаткової літератури та джерел.
       Після проведення історичної вікторини чи гри необхідно обов’язково підбити підсумки заходу: оголосити переможців та нагородити їх заохочувальними призами.
      Ці позакласні заходи можна проводити в одному класі, при організації міжкласних чи загально-шкільних заходів.
       Досвід роботи показує, що позакласні заходи мають певну специфіку, а саме – вчитель одержує ширші можливості вибору змісту, форм проведення, організації та послідовності підготовки у викладі матеріалу, оскільки в цьому випадку не існує обмеження ні програмою, ні рамками часу. А це означає, що вчитель має змогу доповнити сприймання світу учнем у сферах, не репрезентованих іншими навчальними предметами.
       Усі форми позакласних заходів помітно розширюють сферу соціальної активності учня, тим самим збільшуючи можливості самовиховання. Так мої учні після участі в подібних заходах закріпили, збагатили та поглибили знання, набуті в процесі навчання, застосували їх на практиці, розширили кругозір, виробили вміння та навички самоосвіти, розвинули індивідуальні творчі здібності та нахили.
       Таким чином, можна зробити висновок, що позакласна діяльність у школі доповнює навчально-виховний процес та забезпечує  ширші можливості для вільного особистого вибору як з боку вчителя, так і учнів.